Сьогодні минає тиждень відколи я знаходжусь в Моршині,в санаторії “Говерла”. Цей санаторій є реабілітаційним центром для ветеранів ОУН-УПА. А цьогоріч,окрім ветеранів-повстанців, тут знаходяться і наші вояки, учасники АТО.
  Хочу розповісти про свого сусіда. Це – Сергій Бойко. Старший лейтенант, командир мінометної батареї 51-ї окремої моторизованої бригади. Сергій в зоні АТО знаходився з квітня 2014 року. Зараз він виконує обов’язки воєнного комісара одного з районних військоматів Івано-Франківщини.
  Сергій Бойко.
  Був у полоні. Чотири рази його збирались розстріляти. Те, що все ж не розстріляли, радше назвати не везінням, а, як каже сам Сергій, “так Бог дав”. Проте, головним чином – це данинадухові, сміливому спілкуванню з російсько-терористичними представниками. Навіть були пропозиції перейти на сторону ворога. Спілкувались з Сергієм і сумнозвісний Захарченко, щетри генерали.
  Під час бойових дій Сергійпройшов Кремінне, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Доходив у складі штурмової групи під командуванням підполковника Сулімова до самого Луганська. Далі – зачистка Мар’янки, Старобешова, перехід північними околицями Донецька. І – Іловайськ…
   Не буду переповідати про всю важкість і жорстокість подій,уяких брав участь Сергій.  Бо й самому (як вважаю) було некоректно розпитувати занадто докладно про ті криваві подробиці…
  Звичайно, розмови між нами відбувались неодноразові й не короткі.  І ще будуть. Адже нам ще понад два тижні тут бути разом. Втім, гадаю, що розповім вам ще про тих, з ким довелось і ще доведеться поспілкуватися в “Говерлі”.