Сьогодні минає тиждень відколи я знаходжусь в Моршині,в санаторії «Говерла». Цей санаторій є реабілітаційним центром для ветеранів ОУН-УПА. А цьогоріч,окрім ветеранів-повстанців, тут знаходяться і наші вояки, учасники АТО.
Хочу розповісти про свого сусіда. Це — Сергій Бойко. Старший лейтенант, командир мінометної батареї 51-ї окремої моторизованої бригади. Сергій в зоні АТО знаходився з квітня 2014 року. Зараз він виконує обов’язки воєнного комісара одного з районних військоматів Івано-Франківщини.
Сергій Бойко.
Був у полоні. Чотири рази його збирались розстріляти. Те, що все ж не розстріляли, радше назвати не везінням, а, як каже сам Сергій, «так Бог дав». Проте, головним чином — це данинадухові, сміливому спілкуванню з російсько-терористичними представниками. Навіть були пропозиції перейти на сторону ворога. Спілкувались з Сергієм і сумнозвісний Захарченко, щетри генерали.
Під час бойових дій Сергійпройшов Кремінне, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Доходив у складі штурмової групи під командуванням підполковника Сулімова до самого Луганська. Далі — зачистка Мар’янки, Старобешова, перехід північними околицями Донецька. І — Іловайськ…
Не буду переповідати про всю важкість і жорстокість подій,уяких брав участь Сергій. Бо й самому (як вважаю) було некоректно розпитувати занадто докладно про ті криваві подробиці…
Звичайно, розмови між нами відбувались неодноразові й не короткі. І ще будуть. Адже нам ще понад два тижні тут бути разом. Втім, гадаю, що розповім вам ще про тих, з ким довелось і ще доведеться поспілкуватися в «Говерлі».
Хочу розповісти про свого сусіда. Це — Сергій Бойко. Старший лейтенант, командир мінометної батареї 51-ї окремої моторизованої бригади. Сергій в зоні АТО знаходився з квітня 2014 року. Зараз він виконує обов’язки воєнного комісара одного з районних військоматів Івано-Франківщини.
Був у полоні. Чотири рази його збирались розстріляти. Те, що все ж не розстріляли, радше назвати не везінням, а, як каже сам Сергій, «так Бог дав». Проте, головним чином — це данинадухові, сміливому спілкуванню з російсько-терористичними представниками. Навіть були пропозиції перейти на сторону ворога. Спілкувались з Сергієм і сумнозвісний Захарченко, щетри генерали.
Під час бойових дій Сергійпройшов Кремінне, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Доходив у складі штурмової групи під командуванням підполковника Сулімова до самого Луганська. Далі — зачистка Мар’янки, Старобешова, перехід північними околицями Донецька. І — Іловайськ…
Не буду переповідати про всю важкість і жорстокість подій,уяких брав участь Сергій. Бо й самому (як вважаю) було некоректно розпитувати занадто докладно про ті криваві подробиці…
Звичайно, розмови між нами відбувались неодноразові й не короткі. І ще будуть. Адже нам ще понад два тижні тут бути разом. Втім, гадаю, що розповім вам ще про тих, з ким довелось і ще доведеться поспілкуватися в «Говерлі».