Чи здатні ми єднатися перед загрозою? Трохи філософських роздумів – на основі гіркого досвіду трьох чільних українців еміграції родом з Черкащини…

Журнал «Розбудова нації», жовтень-листопад 1929 року
У Чехії знищили редакцію журналу, у Німеччині – Клуб, де він зберігався, а сам журнал знайшовся у США…
Номер українського журналу «Розбудова нації», що датований жовтнем-листопадом 1929 року і вийшов друком у чеській Празі, чудово зберігся до наших днів. Штамп на обкладинці підказує, що цей журнал потрапив до німецького Гамбурга, у бібліотеку місцевого Клубу «Україна». Вже в 1934 році і редакція журналу в Чехії, і Клуб у Німеччині припинили своє існування. Редакцію «прикрила» чеська поліція після атентату (ліквідації) ОУНівцями міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, який займався етнічними чистками українців.   А Клуб «Україна» в Гамбурзі був розпущений після низки арештів українських активістів, проведених гітлерівським гестапо. Та вищезгаданий номер журналу з пожовтілими сторінками уцілів, потрапивши з Гамбурга якимсь чином за океан – до США…
Насправді до сьогодні залишився збереженим далеко не один номер «Розбудови нації», редактором якого був один з чільних ідеологів українського націоналізму Микола Сціборський. Пізніші числа «Розбудови…» були і цікавішими за оформленням (з тризубом-мечем на обкладинці) і за наповненням (зокрема, у журналі вперше опублікована стаття Степана Ленкавського «Філософічні підстави «Націоналізму» Донцова»), проте нас зацікавив у першу чергу саме вищезгаданий осінній 1929 року номер, потріпаний часом і подорожами. Чому? Бо в ньому ми бачимо імена водночас трьох уродженців Черкащини, а на основі публікацій можемо зробити висновки про здатність українських політиків гуртуватися хоча б у найгірший час…
Кожен з трьох черкащан і в еміграції залишався на вершині політичної влади
Черкащанин Макар Кушнір - один із засновників ОУН, журналіст видання «Розбудова нації»
Макар Кушнір народився 1890 року в Черкасах. Після навчання у Черкаській чоловічій гімназії та в університеті російського Петербурга він став одним із головних провідників щойно створеної Організації Українських Націоналістів. Брав участь і в Першому Конгресі ОУН в австрійському Відні, і в творенні Головного Проводу ОУН, в якій отримав посаду головного судді організаційного суду. Представляв інтереси ОУН на міжнародних переговорах у Бельгії, Австрії, Фінляндії, Румунії, Німеччині, Великобританії, організовував ризиковані таємні поставки націоналістичної літератури в Радянську Україну. А водночас – був чудовим журналістом і писав як під власним ім’ям, так і під цілим рядом псевдонімів: Богуш, Якименко, Дуб, Дніпрянський, Мак…
У номері журналу «Розбудова нації», який розглядаємо, знаходимо статтю за підписом Я.Дуб – «Еміграція російська та українська і боротьба за будучину Східньої Європи». У ній Макар Кушнір ретельно аналізує перше десятиліття патріотів у вигнанні – після поразки Визвольних змагань в Україні. Причому оцінює дійсність абсолютно адекватно: «Нині, після гіркого досвіду, твереза частина еміграції прийшла до висновку, що може ще 5 або й 10 років доведеться їй чекати того бажаного моменту, коли вона зможе повернутися додому…»
Черкащанин вгадав навіть з роками: як вже писалося вище, 1934-го (через 5 років після публікації) спроба ОУН зупинити тиск на українців, як націю, спричинила до репресій проти ОУН у Польщі, Чехії, Німеччині. Того ж року і сам Макар Кушнір потрапив до загадкової (скоріш за все підлаштованої) автомобільної аварії в Лондоні, внаслідок якої повністю втратив зір…
Наступний часовий проміжок, передбачений ним – 10 років після публікації, а це – 1939 рік, початок Другої світової війни, в часі якої ОУН мала сподівання спробувати відновити українську державність – аж поки, після серії арештів членів похідних груп ОУН, які провело німецьке гестапо у серпні 1941 року, не стало зрозуміло, що нищення українців між жорнами сталінської Росії і гітлерівської Німеччини триватиме ще довго…
Далі у своїй публікації Кушнір з гіркотою констатує, що «у Європі всю східно-європейську еміграцію вважають російською» (феномен «географічного кретинізму», притаманний, на жаль, і частині сучасних європейських політиків). І підкреслює: «Без України ніколи не прийде до визволення інших націй Східної Європи. Мало того, викликає сумнів, чи втримаються надалі навіть такі існуючі держави, як Естонія, Латвія та Литва». Цими словами черкащанин знову продемонстрував усю глибину свого бачення дійсного стану речей у політиці – бо вже 1940 року державну незалежність і Естонії, і Латвії, і Литви знищила Москва – за попереднім підлим зговором з гітлерівським Берліном.
Президент УНР в екзилі, уродженець Канівщини Андрій Лівицький
У цій же публікації Макар Кушнір розповідає про те, що багато для згуртування українців на еміграції у відстоюванні їх прав перед Лігою Націй робить «група Андрія Лівицького», але при цьому називає її «полонофільською» – тобто, симпатизуючою Польщі.
Тут варто відмітити, що Андрій Лівицький – так само син Черкащини, уродженець села Ліплявого (нині Канівського району). За Директорії він УНР очолював по черзі міністерство внутрішніх справ, міністерство юстиції, міністерство закордонних справ, виконував обов’язки глави Уряду. На еміграції ж Лівицький у 1922-26 роках був головою Уряду УНР в екзилі, а від 1926-го до самої смерті в 1954 році беззмінним Президентом УНР в екзилі – протягом 28 років! До речі, символ влади Президента УНР,зі здобуттям Україною Незалежності привезений до Києва і вперше був представлений на інавгурації Віктора Ющенка. Це «Знак Гідності голови Української Держави» або ж «Клейнод гетьмана Мазепи», названий так з-за центрального елемента в ньому – дорогоцінної мощехранительльниці ХVIII століття з гербом Івана Мазепи…
Знак Гідності голови Української Держави або ж Клейнод гетьмана Мазепи, яким володів Андрій Лівицький
Один з організаторів Вільного Козацтва - Іван Полтавець-Остряниця
У цьому ж номері «Розбудови нації» – критична стаття щодо діяльності ще одного уродженця Черкащини Івана Полтавця-Остряниці (згідно одних джерел – родом з чигиринського Суботова, а з інших – зі смілянської Балаклеї). Колишнього ад’ютанта гетьмана Скоропадського, Генерального писаря Української держави критикують як за титул, яким  він назвався на еміграції – «Гетьман цілої України по правім і лівім боці ріки Дніпро та вождь козаків», так і за дії очолюваного ним Українського Вільного Козацтва в еміграції – розсилання листів по міжнародних організаціях «з проханням матеріально піддержати культурну працю українського руху з тою ціллю і метою, щоб таким робом можна було забезпечити самостійність». При цьому листи ці «гетьман обох берегів Дніпра», як пише «Розбудова нації», підписував на німецький манер – як «Гетьман Іван фон Остряниця». От тільки Андрія Лівицького група Полтавця-Остряниці, так само як і Макар Кушнір, називала «полонофілом» і обіцяла відправити йому в зв’язку з цим «протестне письмо»…
Частина бланку документації з титулом Івана Полтавця-Остряниці: «Гетьман цілої України по правім і лівім боці ріки Дніпро та вождь козаків»
Замість післямови…
Справедливості ради, слід відзначити, що в еміграції швидше за все, просто збереглося протистояння між «людьми Директорії Петлюри» і «людьми гетьмана Скоропадського» – навіть тоді, коли самих Петлюри і Скоропадського вже й на світі не було (перший загинув від кулі вбивці-чекіста, другий – від вибуху авіабомби). Усі троє вищезгаданих черкащан теж знайшли останній спочинок за сотні кілометрів від України: Макар Кушнір помер 1951 року і його прах спочив у Франції, Андрій Лівицький – у 1954 (США), Іван Полтавець-Остряниця – у 1957 (Німеччина). Вже 60 років жодного з них немає на цьому світі – повторюється лишень світова історія у багатьох її моментах…
У своїй статті в журналі «Розбудова нації» черкащанин Макар Кушнір 1929 року давав справді мудрий  рецепт захисту Європи від загарбницьких дій Москви: «Не дивлячись на всі труднощі й перешкоди, процес організаційного об’єднання народів Сходу Європи проти Росії мусить розпочатися». Рецепт актуальний і сьогодні, але ж для початку і самі українці мають бути єдиними в своїх прагненнях – хоча б перед лицем загрози зовнішньої агресії…
Олександр БРАВАДА

Авіаційний кластер: драйвер розвитку авіабудування в Україні

Ми є однією з небагатьох країн, що мають технології та необхідну інфраструктуру для проектування, виробництва та здійснення кінцевої збірки літаків. Проте, незважаючи на глобальні плани та постійні новини щодо укладених угод про співпрацю, за останні 7 років на потужностях авіапідприємства "Антонов" було випущено лише 16 літаків.
Розвитку авіабудування та нарощення виробництва авіаційної техніки – це складний та дорогий процес, що вимагає комплексних рішень та участі значної кількості супутніх підприємств.
На сьогодні, оцінюючи наявну авіаційну інфраструктуру можна відзначити, що навколо Києва існує необхідна інфраструктура та всі ресурси для утворення авіаційного кластеру.
Відповідно до теорії Майкла Портера, кластер – це група географічно сусідніх взаємозв’язаних компаній (постачальники, виробники та ін.) і зв’язаних з ними організацій (освітні організації, органи державного управління, інфраструктурні компанії), які функціонують у певній сфері і взаємодоповнюють один одного.
На даний час, кластери є однією з найефективніших форм організації інноваційного розвитку економічних регіонів. Вони дозволяють трансформувати економічну модель регіону, відповідно до якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, які скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації компаній.
В кризовий або після кризовий період розвитку економіки країни стає особливо актуальним питання розробки стратегії сталого економічного розвитку відповідних регіонів. У випадку України, кластерний підхід моє всі необхідні складові для того аби стати рушієм розвитку економіки різних регіонів та галузей.
В київському регіоні ми маємо всі необхідні ресурси для створення авіаційного кластеру:
  • Виробничі потужності авіаційного заводу "Антонов", 410 авіаційний завод приватних виробників малих літаків.
  • Льотна-випробувальна база в Гостомелі.
  • Два міжнародні аеропорти чотири великих аеродроми.
  • Базовий авіаперевізник (МАУ) та десятки українських і закордонних авіакомпаній.
  • Профільні освітні і науково-дослідницькі установи (Національний авіаційний університет, Київський політехнічний інститут, Державний науково-дослідний інститут авіації, НДІ Украеропроект та інші).
  • Інститут ІСАО, навчальні центри з підотовки пілотів та бортпровідників.
  • Асоціації, спеціалізовані виставки та профільні державні відомства в сфері авіації.
Карта аеродромів київського регіону
Спайка із таких учасників дозволяє створити потужний авіаційний кластер. Який дозволить знизити собівартість продукції, нарощувати інновації в авіаційній продукції, посилювати співпрацю і відносини його членів, що в кінцевому результаті призведе до підвищення конкурентоздатності на світовому ринку всіх компаній, що беруть участь в проекті. А успіх розвитку кластеру стане як “магніт” для залучення інвестування. Крім того, в аерокосмічній галузі значний потенціал для побудови економіки за кластерним принципом мають також Харківський та Дніпровський регіони.
Відповідні кроки вже робляться в країнах Європейського союзу, де кластерні стратегії розглядаються як найважливіший інструмент інноваційного розвитку цього регіону та його конкурентної спроможності на світовому ринку.
Карта членів Європейської аерокосмічного кластерного партнерства. Джерело: www.eacp-aero.eu
Серед них і один з потужних європейських авіаційних кластерів - Hamburg Aviation. Компанії, університети, асоціації, місцева влада та інші партнери зібралися разом, щоб утворити в 2001 році кластер Hamburg Aviation. Він став візитівкою міста, що на весь світ зробила його авіаційною столицею.
Даний авіаційний кластер утворився навколо трьох основних компаній (Airbus, Lufthansa Technik and Airport Hamburg) та об'єднав близько 300 компаній. До нього також входять ряд дослідницьких і навчальних інститутів. Кожен з них вносить свій внесок ноу-хау та досвід. В цілому, понад 40000 висококваліфікованих фахівців тут працюють для майбутнього авіації.
Їх основні компетенції охоплюють весь життєвий цикл літака, від проектування, виготовлення і оснащення, до глобальної системи повітряного транспорту, технічного обслуговування, ремонту і капітального ремонту, і, нарешті, на переробку. Все це разом робить Гамбург третім за величиною авіаційним центром в світі.
Презентаційне відео кластеру Hamburg Aviation
Цікавий досвід створення авіаційного кластеру показують і наші сусіди поляки. Так, вони ще в 2003 році утворили кластер Aviation Valley із 18 компаній. На сьогодні, це вже значний центр авіабудування, що об’єднує більше 125 компанії та 23 тисячі фахівців. Вони продовжують рухатися в напрямку трансформації свого регіону в один із лідируючих європейських аерокосмічних центрів.
Об'єднання в кластер дозволило їм піти шляхом консолідації зусиль і ресурсів для створення конкурентного аерокосмічного продукту на світовому ринку. Замість того, аби конкурувати між собою, вони переорієнтувалися на боротьбу за світовий ринок. Разом з тим, почали з'являтися нові інвестиційні проекти навколо даного центру та стимулюють розвиток його інфраструктури.
Авіабудівний кластер Aviation Valley в Польші. Джерело: http://www.dolinalotnicza.pl
Науково-дослідні роботи є дуже дорогим, тому спільне інвестування в нові технології робить всі підприємства кластеру інноваційними, а їх продукцію більш привабливою. Навколо цього виникли нові профільні видання що стали драйвером просування та популяризації регіону і його продукції, а потужне географічне об'єднання підприємств стало візитівкою регіону.
Таким чином, на сьогоднішній день застосування кластерного підходу має стати поштовхом для відродження вітчизняного авіабудування, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіону, досягнення високого рівня економічного розвитку та конкурентоспроможності на світовому ринку.
Об'єднання потужних гравців в кластер, як авіабудівний завод, потужний аеропорт хаб та провідний авіаційний навчальний заклад, можуть об'єднати навколо своєї орбіти сотні супутніх підприємств та стати локомотивом економіки регіону. Що дозволи забезпечити інтеграцію освітньої системи, залучення нових інвесторів, налагодження зв’язків із науковими та освітніми установами, залучення влади для підтримки розвитку аерокосмічної сфери, налагодження зв’язків з іншими європейськими центрами аерокосмічної галузі.

Метро "Почайна" та Північний міст. Комісія Київради затвердила декомунізовані назви

Комісія Київради з питань найменувань одноголосно підтримала перейменування станції метро "Петрівка" на "Почайну". Крім того, нові назви одержали ще кілька об'єктів.
Про це написала на своїй сторінці у "Фейсбуці" активістка ГО "Громадський рух Почайна" Анабелла Моріна, якій належить ініціатива надання назви "Почайна" станції метро.
"Отже, сьогодні Комісії з перейменувань затвердила результати громадських слухань щодо перейменування метро "Петрівка" на "Почайну", затвердила назву парку "Урочище Наталка" й ухвалила рішення про перейменування Московського мосту на "Північний". Тепер перейменування мосту виходить на громадські слухання", - написала Моріна.
Як повімолялося, в ході громадського обговорення на сайті КМДА пропозицію назви "Почайна" підтримало 473 людини, а проти даного рішення проголосувало 157 громадян.
Остаточно нові назви повинні закріпити на сесії депутати Київської міської ради.
Нагадаємо, станція метро "Петрівка", відкрита 1980 року, називається на честь радянського партійного державного діяча Григорія Петровського (1878 - 1958). На час відкриття станції Подільський район, де вона розташовується, мав назву "Петрівський". Як Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (1920-1938) Г. Петровський був одним із організатоірв Голодомору 1932-1933 років.

Річка Почайна - одна з приток Дніпра. Відома тим, що саме в ній відбувалося хрещення Русі князем Володимиром Великим 988 року. Нині річка майже зникла.

Як не моє – то чортове: на Смілянщині владці намагаються «віджати» два ставки

Останнім часом область усе частіше стрясають повідомлення про рейдерські захоплення земель, урожаю, ставків. Дійшло до того, що охороняти свою власність фермерам доводиться просити і поліцію, і громадських активістів, і навіть політиків та журналістів. А все тому, що останнє народне багатство, що ще залишилось на Черкащині нероздерибаненим, – це земля і водні плеса. Решта – поділене і переподілене. Тож, як писав Тарас Шевченко, «неситим оком» багаті і властьімущі тепер поглянули на «лани широкополі, на Дніпро і кручі». І хоч для годиться на Черкащині таки створено антирейдерський штаб для захисту прав пересічних власників та орендарів, однак насправді все вирішує швидкість реакції та фінанові і політичні можливості «загарбників». Багаті і впливові люди вже на районному рівні, навіть якщо жертва рейдерства публічно опиратиметься, щонайменше можуть створити їй серйозні проблеми з бізнесом, «додавивши» до очікуваного результату: передачі майна у потрібні руки. Особливо «ефективно» діють ці схеми, якщо зацікавленими особами виявляються «натхненники» із зв’язками у правоохоронній системі.
Приблизно така історія розгортається у Смілянському районі навколо двох невеличких мальовничих ставків поблизу села Сунки. Після смерті попереднього орендаря у 2014 році їх взяв в оренду підприємець Максим Маценко. Попередня орендарка займалась розведенням у них риби, а новому користувачу водойми були потрібні більше для технічних потреб – для поливу садків, які він плекає поряд.
Вже на цьому етапі у процес законного оформлення ставків втрутились «зловорожі» сили, тож він розтягнувся у кілька років із купою комісій, дозволів і трьох судів, які Маценко послідовно вигравав. Весь цей час водоймами дивним чином «опікувалась» така собі пані екс-прокурор. Звісно, як завжди буває у подібних випадках, за спірне майно бюджет недорахувався кругленьких сум.
Утім, підприємець таки домігся, що виготовив проект землеустрою щодо відведення земель водного фонду загальною площею 2,8 га для ведення водного господарства і взяв у користування на 49 років ці два «безталанні» ставки. По факту, договір оренди між Максимом Маценком та Смілянською райдержадміністрацією було зареєстровано лише 6 січня 2017 року.
Чому ставки безталанні, запитаєте ви? Бо вже і після того, як у історії, здавалось, поставили крапку державні органи, спроби перебрати власність на них не припинились. Цього разу, непублічні «лобісти», користуючись постреволюційною «модою», спробували використати «народний гнів» та депутатів.
Батько і син Маценки обурені, що проти них розгорнули настільки брудну кампанію
Так, до Смілянської державної адміністрації надійшов лист за підписом 11 жителів села Сунки, які назвались ініціативною групою і повели мову про те, що у селі зникла вода у криницях. А винен в цьому, угадайте з трьох разів, хто? Правильно! Максим Маценко, який поливає із орендованих ставків свої сади. І то дарма, що село має проблеми із водою не рік, а останнє десятиліття, тим більше, знаходиться у іншому водному басейні, розділеному із ставками вододілом із невеликих пагорбів. Та питання ж, як ви розумієте, зовсім не у об’єктивних фактах.
І от до теми вже підключився дієвий депутат Смілянської районної ради, який на всіх рівнях почав активно і красномовно захищати інтереси «зневоднених» селян. Між іншим, свого часу він очолював Смілянську райдержадміністрацію, і раніше чомусь у нього не виникало «запеклого» бажання захищати людей, що вже тоді сиділи без води. До того ж, варто було б ще у ті часи поцікавитись, чому у бюджет від оренди ставків не надходять гроші. Адже в руках була і влада, і можливості навести лад. Однак, напевне, тоді це було не так «актуально», як тепер, коли водойми орендують «не ті» люди.
Тому скільки б не приїжджали до підприємця «водні» комісії Смілянської райдержадміністрації та Черкаського регіонального управління водних ресурсів, скільки б вони не писали висновки, що «рівень колодязів нижчий, ніж рівень об’єктів, а в ставу нормальний підвідний рівень води», що «між криницями і ставками відсутній гідрологічний зв’язок, бо між ними від півтора до двох кілометрів і водороздільний масив у вигляді височини», що «на водність басейнів річок України вплинули високі температури останніх років, що зумовило виснаження їх руслових запасів і ускладнення водогосподарської ситуації у всій країні», і, ще страшніше, що «очікується подальше зменшення водності річок, місцями до досягнення критеріїв маловоддя, а на окремих ділянках малих річок до відсутності стоку», – все як горохом об стіну. Не зважає «активна депутатська громадськість» навіть на те, що підприємець-то і води із ставків не встиг узяти, бо дощів було достатньо, тож поливати садки додатково не було потреби! Мовляв, винен – і все.
Та воно і зрозуміло, коли за лаштунками стоять такі серйозні люди. Тим більше, як кажуть, у деяких «захисників народної води» у Сунках є і свій непоганий бізнес, пов’язаний із зеленим туризмом, тому вони також не проти тими гарненькими ставками «поопікуватись».
«Ставки з 2007 року були в оренді, проте ця жінка померла в 2014 році. З того часу ставками користувались сторонні люди.  Жодних зборів ніхто не сплачував. Тут на берегах водойм було суцільне п’янство, все засіяне сміттям. Ми мішками вивозили порожні пляшки звідси. Ми написали заяву та вирішили взяти ці два ставочки в оренду, і з того часу почалось… Депутат, відомий на Смілянщині, свого часу райдержадміністрацію очолював, тепер фактично вирішив ці ставки «віджати» у нас. На кожній нараді в районній раді, на кожному засіданні він піднімає питання, аби в нас забрати ці ставки. Вигадав історію, що нібито через те, що ми взяли в оренду ставки, в сусідньому селі зникла вода в колодязях… Він пише скарги в усі можливі інстанції, і ми вже рік тільки тим і займаємось, що приймаємо перевіряльників, комісії. Всі вони дали висновки, що ми нічого не порушуємо. Що ці два ставки жодного відношення до колодязів в селі Сунки не мають, це зовсім різні басейни. Проте, він продовжує всі можливі контролюючі органи і населення переконувати, що ми винні, і крапка. Дійшло вже до абсурду, він вимагає, аби ми повернули ставок попередньому орендарю… яка померла 8 років тому! Розумієте, ці ставки не для бізнесу. Ми не часто з них воду для поливу беремо. Хочеться просто для себе і для людей з села та і зі Сміли зробити нормальний пляж, накриття, аби можна було і покупатися, і відпочити біля води в чистоті. Ми купили і запустили рибу в ставочки, але далі не можемо нічого робити, бо постійно чекаємо нові інспекції, що в будь-який момент нас приїдуть і оштрафують чи відберуть на користь потрібних людей водойми», – бідкається батько і перший помічник Максима Маценка Олександр Васильович.
Тож колотнеча триває. Летять нові «бамаги» до Держгеокадастру, до прокуратури, лунають нові публічні звинувачення і скарги. І ось вже прокуратура строго грозить пальцем, як той інспектор Петренко, мовляв «нарушаєте»! При цьому наперед знаючи, що жодних порушень у діяльності підприємця немає. Тим більше, що він це вже довів у суді. Тричі. Але ж інтереси закулісних ляльководів, в очевидь, важливіші, ніж закон і елементарна людська совість.
А доки триває чергове коло «розборок», ставки, як класична груша розбрату у легендарній «Кайдашевій сім’ї» Нечуя-Левицького, на «грані всихання». Як зазначає сам Максим Маценко, сьогодні треба терміново розчищати водойми, поглиблювати їхнє русло і капітально ремонтувати та укріплювати дамбу. Звісно, мова йде про немалі гроші – близько 700 тисяч гривень. Та підприємець готовий вкладатись, тільки б йому погодили відповідні документи. Але в тім то й річ, що у райдержадміністрації від одного словосполучення «сунківські ставки» здригаються, бо розуміють: кожен новий погоджений документ викличе чергову «воєнну ескалацію» та серйозний «головняк», навіть якщо його вичитають всі юристи і правники всієї виконавчої вертикалі країни.
«Вже зараз потрібно рятувати ці ставки, адже дамба руйнується, ставки мілішають, замулюються. Дамбу потрібно вже зараз укріплювати, аби страшної біди не сталося, бо якщо буде сніжна зима, нинішня дамба не витримає і вся вода зійде в ті ж Сунки. Ми виготовили всю проектну документацію, але в адміністрації бояться поставити підпис, бо депутат там вже всіх залякав. У нас є і бажання, і всі засоби, аби ставки врятувати. Просто нам не дають. Кажуть, що ми рейдери! Це як злодій перший кричить: тримайте злодія! Які ж ми з батьком рейдери? Ми з ним садівництвом займаємось: я – 15 років, а він – вже 40! Вирощуємо яблуні, груші… Дайте нам спокій, дайте працювати. Це в нас хочуть рейдерським способом забрати ставки, щоб вони знову перетворились у смітник, тільки аби не ми тут хазяйнували», – розводить руками Максим Маценко.
Словом, ситуація класична: або віджати, або угробити, щоб нікому не дістались.
От тільки питання, невже самі жителі Сунок хочуть саме такого розвитку подій? Невже справді настільки закоренилось у їхній свідомості «хохляцьке»: якщо в мене криниця пересохла, то нехай в усіх води не буде? Не віримо. Принаймні, не у переважної більшості жителів села. Тому вони мали б самі сказати своє слово, а не дозволяти одній вулиці говорити за всіх.
Зависає питання і до влади, в першу чергу, обласної: невже вона, із усіма своїми антирейдерськими штабами і комісіями по підтримці підприємництва, готова бути ширмою для відвертого і нахабного беззаконня?
Варвара Горова

Час виставити рахунок Угорщині за Другу світову


Нарешті інфополе оклигує від психічного загострення, викликаного задавненим комплексом національної меншовартости. Можна і про фундаментальні речі написати, наприклад, про реакцію Угорщини на Закон про освіту, основне – мова.
Україні, як країні-засновниці ООН, варто зробити ревізію початку Другої світової війни. В частині, що ДС війна почалася 15 березня 1939 року з нападу союзної гітлерівській Німеччині Угорщини на Державу Карпатська Україна. Наголосити, що Українець перший, хто збройно виступив в ДСВ проти гітлерівської коаліції, а основою та кістяком збройного опору були українські націоналісти з ОУН. Довести до відома світу, що мадяри на окупованій території організували концентраційні табори, закатували до 4500 українців.
Виокремити подальші події ДСВ. Особисто лиш в 2009 році, будучи головою Чернігівської ОО «Свободи», завдяки Олександр Ясенчук, взнав про Корюківську трагедію. Хоча історією цікавлюсь завжди. Сім тисяч українців замордували мадяри 1 березня 1943 року з 105 угорської дивізії. Допомагали їм у цьому 399 польова жандармерія, що повністю складалася з м@@@лів. Вщент спалили місто. На сьогоднішній день це найбільша трагедія у Другій світовій війні з одномоментного знищення цивільних мирних мешканців (в 45 раз більше вбито людей, ніж у Хатині). Світ про це знає? А ми? Терор спровокували так звані савєцкі партизани, а по факту банди нквд, під керівництвом садиста фьйодорова, що виконували розпорядження москви по знищенню українців. Підрозділів нквдистів, що зосереджувались поруч, було в десять раз більше, ніж мадяр. Природньо, що вони не прийшли на захист, бо обидва окупанти переслідували одну мету – вбивство українців. Цю трагедію ретельно засекретила окупаційна московська влада після війни. Ще б пак. Угорщина союзник по табору та й рускіх парнєй, що разом з ними мордували українців, не з руки виставляти колаборантами Родіни. Загалом на Чернігівщині, за скромними даними загинуло від рук мадярів понад 60 тисяч цивільних українців і це лиш Чернігівщина, а вся Україна? Згодом, будучи народним депутатом, направив низку запитів в СБУ, прокуратуру та ін. заклади, щоб «проламати» той гриф секретности навколо Корюківської трагедії українців. Це вдалося і в архівах зараз працюють історики.
Угорщина почала з нами говорити мовою ультиматумів.  Україні – крайній термін правильно поспілкуватись з Угорщиною, виставити на початках, як мінімум, рахунки за ДСВ. А ще є таке поняття в політиці, як принцип адекватности. 2-недільні україномовні школи в Угорщині та 50 повноцінних угорськомовних в Україні плюс виші. Це як зрозуміти?
P.S. Пригадую, угорці також пробували бикувати, коли Словаччина ухвалила мовний закон. Словаки, вивчивши кілька угро-фінських слів, вказали куда їм піти, не знаю чи вони туди пішли чи вже вернулись, але більше на словаків не скакали. Але до кого я апелюю? До любителя ставати на коліна чи до клімкіна з ґрінєвічь? Однак завтра їх не буде, а новій, нашій владі це треба розв’язати.
  • Партнеры

  • Федерация шахмат и шашек
  • Станция переливания крови Краматорск
  • Онлайн библиотека
  • Скрипты
  • Право на Жизнь
  • Печати Краматорска
  • POLITICS. ECONOMY. LAW
  • Center of computer technologies
  • Новини Черкас
  • Fail Bit
  • Hand Work
  • Все об образование в Украине
  • games игры
  • Совместимость по знакам зодиака
  • Foto Yama
  • Гигалит! Способы заработка
  • Новости Кировограда
  • Двигайся. Путешествуй!
  • Лучший софт
  • Ремонт компьютеров
  • Интернет-магазин бытовой техники
  • Все о моде
  • Женский блог
  • Регистрация доменов 3-го уровня
  • Астрология Мистика Уфология
  • Лучший софт рунета
  • Киного
  • Все о моде
  • Я модница
  • Сплетница
  • Женский блог
  • Милая
  • Кокетка
  • Все о Мексике
  • affiliatetips
  • Авто
  • filmbabble
  • fishingthroughlife
  • Бесплатный Краматорск
  • Леди
  • Партнерки
  • Партнерки
  • Софт
  • wordpress
  • Контрольные, курсовые, дипломные работы на заказ по Украине и России
  • Бесплатные программы
  • Будь Леди
  • Красивая — женский блог
  • Дианочка — мой личный блог
  • Алиночка — мой личный блог
  • 100 рецептов красоты
  • Милана — женский блог
  • Карина — личный блог
  • Диана — мой женский сайт
  • Модная — все о моде
  • Девочки — все о девочках
  • Moda Fest
  • Киев мода
  • Яна — мій блог
  • Катя — мой сайт
  • Единственная — женский журнал
  • Ladybloger — женский блог
  • Woman Blog — женский блог
  • Киев мода
  • Женский блог
  • Анна — мой личный блог
  • Мужской блог
  • Любовь — все о прекрасном
  • Фитнес для тебя
  • Техника
  • Новости Киева
  • Авто блог
  • Мото блог
  • Авто новости
  • Мото новости
  • Будь леди
  • Новости туризма
  • Автомобильный блог
  • Женский журнал
  • Днепр блог
  • Городской сайт Днепр
  • Модная страна
  • Киев блог
  • Полтава блог
  • Новини Львова
  • Мы Красотки
  • Модна країна
  • Натали — женский блог
  • TerraWoman — женский журнал
  • Гламур — женский журнал
  • Elle — блог о моде
  • Женский журнал ivona
  • Хочу — женский журнал
  • Откровенно — женский блог
  • Глянец — женский журнал
  • MLady — женский журнал
  • Лиза- женский журнал
  • cosmo — женский журнал
  • Good House
  • Flosal — женский журнал
  • Прелесть — женский блог
  • НаШпильках — женский журнал
  • Секретик — женский блог
  • Женский журнал beauty-journal
  • Женский журнал PrettyWoman
  • Женский журнал Darina
  • Леди Босс — женский блог
  • Женский журнал Signorina
  • KeenGirl — женский журнал
  • Женский журнал Passion
  • Женский журнал Супер брюнетка
  • Женский журнал — мои секреты
  • Женский журнал
  • Женский журнал Украины
  • Женский путь
  • Женский журнал
  • Локкон Женский журнал
  • Женское кредо
  • Женский журнал
  • Женский журнал
  • Альбина
  • Женский журнал Поедашка
  • Красапета Женский журнал
  • Женский журнал
  • Firewalker Movie