Архивы рубрики ‘Головна Умова перемоги — єдність українського суспільства.’

Нова зустріч блогерів з НГШ Муженко

                                  
Всім привіт.
Вчора був на черговій зустрічі НГШ з блогерами. Після першої — минулої зустрічі, Віктор Михайлович пообіцяв, що наступна відбудеться через кілька місяців і вона таки відбулася. Цього разу запрошувала прес-служба Генштабу.

Отже, розповідаю, що почув.

Армія у нас росте і модернізується. Швидко чи повільно можуть судити тільки ті люди, які пробували реформувати велику компанію, решта, хто не здатний реформувати навіть життя у себе в сім’ї — навряд чи, хоча саме такі люди зазвичай лізуть з найактивнішою критикою — це я вже від себе. За рік створено 15 бригад, 2 полку і 4 дивізіону плюс 1 бригада, 6 полків і 11 батальйонів тилового забезпечення. Добре підросла авіація, а ось ВМС — не дуже, там основне зростання передбачений на наступний рік, причому поки ми розраховуємо тільки на берегову службу, потім вже будемо думати, коли гроші з’являться, про щось більш серйозне.

Йдуть і зміни в структурі, наприклад в високомобільні десантні війська введені танкові підрозділи, до речі, росія повторила те ж саме, через півроку. На поточний момент в строю 5 ДШБ, які практично повністю укомплектовані технікою та особовим складом.

Серйозним стримуючим фактором є фінансування.

З технікою ситуація покращилася, великих проблем немає, але ми її, в основному, відновлюємо — вартість нового Цитаделі — 100 млн грн, а вартість відновлення і модернізації до сучасного рівня Т-64 — 1-1.5 млн грн. Так що самі розумієте …

Проводиться безліч заходів — в т.ч. навчань. У 2015-му році — 225 шт., В 2016-м — 298. Для порівняння в 2014-му — 69. Як сказав Муженко — може вже навіть і забагато, але ми сподіваємося, що кількість перейде в якість і надалі їх кількість буде зменшуватися з паралельним збільшенням віддачі.

Йде перетрушування офіцерського та вищого офіцерського командування, тільки в цьому році було переведено або знижений 33 тільки генерала. Багатьох з кабінетів переводять ближче до фронту. Замінено 12 воєнкомів, 3 — на черзі. На ситуацію з пропихивания деякими депутатами своєї кандидатури на посаду київського воєнкома, Муженко заявив, що депутати можуть обговорювати кандидатуру НГШ, але хто буде військкомом вирішувати, поки що, йому.

Досліджували боєготовність. Найвища — в добробатах — 70-80% (Айдар, Донбас та ін.) Там усвідомлено готові йти в бій в будь-який момент 70-80% особового складу (не забувайте, що тепер там теж мобілізовані служать). Підрозділ вважається боєготовим, якщо це число 50-60%. В інших частинах ситуація гірша, ніж в добробатах, але з приходом контрактників явно буде поліпшуватися.

За 7-й хвилі мобілізації, було питання, що ходять чутки, що її не буде, але вона буде, тільки буде називатися не мобілізацією. Муженко відповів, що якщо вона буде, то по іншому вона називатися не буде і приховувати ніхто нічого теж не буде. Але чи буде вона — поки не зрозуміло, це залежить від багатьох факторів. Це рекорд по слову «буде» на два коротких пропозиції, до речі.

Ситуацію із заявою РНБО про можливе введення воєнного стану він прокоментував так — поки небезпеки немає, але справа РНБО дивитися вперед і якщо активність бойовиків буде рости, то може виникнути ситуація, коли його таки введуть.

Обговорювали проблему з журналістами на передовій. Мої підозри повністю підтвердив один з гостей — судячи з усього саме військовий журналіст з досвідом Афганістану, Іраку і не тільки, шкода, не знаю його прізвища. Сказав, що по-перше такої свободи як у нас немає ніде. Там журналістів під час бойових дій на передову не пускають, про все їм повідомляє прес-центр, а якщо сказано сидіти на базі, вони будуть сидіти — і ніхто не обурюється, тому що все профі. І ось тут ми плавно підходимо до по-друге: у нас немає майже військової журналістики, а відмінність її від громадянської — як у військовій і цивільній медицини. Цивільні журналісти вважають справою честі прорватися, куди не можна і зняти те, що забороняють — це рефлекс (як ми знаємо, на жаль, у більшості українських журналістів рефлекси — єдине наповнення мозку, за винятком центру задоволень, що стимулюється виключно баблом). Треба вчити журналістів і обмежувати їм доступ на передову. НГШ сказав, що він би і не проти, але треба розуміти, як відреагують люди на чергові крики найманих журналістів (ах, яке словосочітаніе-то вийшло, Мустафа, сподіваюся, гикнув там) про те, що знову їм відтоптали свободу слова і про черговому приховуванні сотень тисяч загиблих солдатів — «їх там всіх давно вбили, а нас не пускають, щоб доказів не знайшли!».

Я запитав про те, як вони оцінюють кількість боєздатних військ на тому боці і наші шанси при повномасштабному вторгненні. Відповідь була така — недавно ситуація моделювалася на штабних навчаннях. Для Рашки взяли ідеальні умови — вся армія боєготовності, вся техніка на місці, немає проблем з логістикою і поставками боєприпасів, їжі, запчастин і всього іншого. Для нас — реальний стан справ. Як сказав НГШ, в такій ситуації «У нас є шанси відбитися». В основному — за рахунок перевищення больового порогу втрат росіян, яких, як відомо, там не сильно бережуть. Багато що буде залежати від нашого суспільства — чи готове воно буде до великих втрат і від того, як виробництва будуть справлятися з потоковим ремонтом. Втім, треба розуміти, що ситуація в рашеарміі далека від ідеальної. Коли вони почнуть розконсервувати свою техніку, їх очікують явно не менші сюрпризи, ніж нас — але ж по всіх документах ця техніка на ходу і в строю. А на ділі — скільки з неї всього продали спритні сержанти і старшини, скільки її заіржавіла під відкритим небом — невідомо. З особового складу теж не все ідеально насправді — у них в армії багато строковиків, а кількість контрактіков, яке вони хотіли отримати ще в 2012 немає навіть зараз. Ну а моральний дух рашеарміі ми не раз спостерігали на Донеччині, коли вони драпали, тільки п’яти виблискували. Так що тримаємося, тьху х3, але розслаблятися не треба, розслаблятися не треба …

Другий мій питання був навіяний коментаторами у Ігоря Бігдана до одного з постів — що у нас зі створенням ритуальної служби. Вотпрос дійсно важливий, тому що крім чисто етичної і людського боку, відверто впливає на бойовий дух солдатів. Не секрет, що в США, Ізраїлі та багатьох інших країнах про смерть солдата повідомляє їх близьким спеціальна служба, представники якої приїжджають особисто додому до родини. Причому роблять це протягом 6-8 годин після смерті солдата. У нас сім’я дізнається в кращому випадку з похоронки, в гіршому — з телевізора (привіт журналіздам). Віктор Михайлович сказав, що планую, як скоро — незрозуміло, так як реформувати будуть всі служби морально-психологічного забезпечення але, судячи з того, що нас чекає ще й реформа військкоматів, то не раніше, тому що відділення служби працюватимуть на їх базі. А військкомати будуть реформувати радикально — від перейменування і далі.

Далі поспілкувалися по дрібницях: що на маневри не з’явилися 2/3 резервістів, що дезертирів ніхто, крім військкоматів, не шукає і їх не можна зняти з балансу МО, що проблема з ініціативністю у офіцерів, що потрібен новий закон про службу в резерві, але він , як завжди застряг в Раді, що непогано пройшли навчання Літня Гроза в ході яких навчалися, крім іншого, перекидати сили від одного напрямку ймовірного удару до іншого і що буде скоро їх друга частина і що Ярош так і не став радником НГШ — просто не приїхав вступити на посаду. Потім Муженко та волонтери, ветерани АТО деякий час обговорювали незаслужено забуті події деяких епізодів сектора «Д». Здається, зійшлися на тому, що це все треба систематизувати і зберегти для історії.

Завершив нашу бесіду НГШ такими словами: «Головна Умова перемоги — єдність українського суспільства».

Ось тут я точно з ним погоджуся.
                   Андрій Скатєрной