Архивы рубрики ‘Крим’

Бобул про війну за Крим

Відомий український співак і композитор, народний артист Іво Бобул вважає, що Україні варто було спробувати воювати з Росією за Крим після його анексії в 2014 році.
На питання журналіста про те, чи вважає артист, що все-таки в той момент Україна втратила Крим і коштував про воювати за півострів, Бобул відповів:
«Я думаю, принаймні, спробувати можна було. Я розумію про що я кажу, розумію, що тоді було, в якому стані все знаходилося. Але все ж не так просто взяли підняли руки і здали. Не знаю. Може, я кажу якусь нісенітницю зараз, але мені здається, що можна було б вчинити по-іншому. Відчуваю, що можна було по-іншому. Правда, Крим завжди тягнувся до Росії, вони давно цього хотіли. Хоча Крим ніколи не був російським. З чого йому бути російським? Що, «Севастополь — місто російських моряків»? Та ніколи. А Херсонес як ви можете пояснити? Це що, там «російські моряки» живуть? Абсурд, правда. Ну, що поробиш. Людям вбили в голову, написали пісню. Лужков там старанно будував будинки».

​Колективна безвідповідальність

Карикатура Сергій Йолкіна
Російсько обиватель страшний своїм інфантилізмом. Тому що у нього немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків. Для нього різниця між Донбасом і Кримом в зображенні. Від однієї він втомився, а від іншого — ще не встиг.

Про це наочно пише професор МДІМВ Валерій Соловей. Він зазначає, що в Росії «викликана Кримом масова патріотична мобілізація повністю вичерпалася до весни 2016». Він також додає, що російське суспільство перестало цікавитися тим, що відбувається в Донбасі ще на початку 2015 року. І що з зовнішньої порядку російське суспільство все більш помітно перемикається на внутрішню.

До слів професора не причепишся — врешті-решт, він просто фіксує нову реальність, що склалася в умах своїх співгромадян. Причому, точно таку ж картину настроїв фіксують і інші російські експерти. За словами Валерія Солов’я, новий порядок росіянина сьогодні складається з декількох тез:

1. Росія не в змозі змінити траєкторію України;
2. Донбас не потрібен Росії і рано чи пізно буде нею залишений;
3. Жодне майбутнє російський уряд, навіть уряд Каспарова, не зможе змінити статус Криму.

Забавна тріада, чи не так?

Уявіть, що ваш сусід по сходовому майданчику вдерся до вас в будинок, захопив вподобану йому кімнату, оголосив її своєю власністю і за допомогою «тітушек» відгородив її від вас сталевими дверима. До того ж він спробував віджати ще одну кімнату, але тут вже господар почав давати відсіч, зав’язалася бійка і в ході боротьби кімната згоріла. І в цей момент загарбник втомлено махає рукою і каже, що не претендує більше на обгорілу житлоплощу і заявляє, що готовий вам її повернути в обмін на обіцянку не ставити квартиру під охорону.

Причому, мається на увазі, що ремонт спаленої кімнати ви будете робити за свій рахунок. Ні про яку компенсацію збитку, так само як і про долю першої віджатою кімнати ваш сусід навіть не хоче говорити. До того ж він вважає, що робить вам послугу, адже розмір житлоплощі, з його точки зору, є найважливішим і визначальним фактором.

І немає жодної причини, чому українці повинні з таким підходом погоджуватися.

Тому що справа не в розмірах житлоплощі, а в якості життя на ній. Український інтерес може бути лише в тому, щоб повертати окуповані землі за своїми власними правилами — без оглядки на вимоги бойовиків і Москви. І вже тим більше немає сенсу будь-яку ціну повертати Донецьк і Луганськ, якщо Кремль збереже політичний вплив на ці території.

Немає жодних сумнівів щодо Москви: позиція російського керівництва цинічна і розважлива. Куди більшу посмішку викликає російський обиватель. Яка щиро переконана, що чужу цілу іграшку можна залишити собі, а чужу, але розтоптану в бійці — повернути хазяїну без компенсацій. І найсмішніше, що він, схоже, щиро вірить у власну шляхетність і справедливість.

«Крим.Реаліі»

Хочете знати, чому Крим російський?

А насправді знаєте, чому в нас «забрали» Крим? Я вам скажу, чому. Тому, що в цю секунду під моїм вікном (в центрі Львова) з якоїсь тачки на всю вулицю валить дешева російська попса. Тому що в Києві, коли я прошу в кафешці меню українською, на мене дивляться як на ідіота. Тому, що «Піккардійська терція» і «Кому вниз», напевне, жодного разу не виступали в Севастополі. Тому, що в більшості міст шукати українську на FM-хвилях — все одно, що бавитись з револьвером у російську рулетку. Тому, що навіть поважні, здавалося б, люди під час першої-ліпшої суперечки переходять на російські матюки. Тому, що у нашій героїчній (в останні дні) армії всі команди виголошуються в кращому випадку відбірним суржиком, а військові терміни досі переважно російські. Тому, що вишиванки ми одягаємо тільки на великі свята, натомість в моді три смужки і короткі пояси… ой, спідниці. Тому, що півкраїни не знає, що таке Вертеп. Тому, що протягом останніх років 70% ефіру інтера і ще з десятка «українських» каналів займають серіали пра любофь, бандітав і тяжолую жизнь в центрє маскви, у супроводі (і то не завжди) неякісних українських субтитрів. Тому що подруга, професійний рекламник з топового агентства, не може навести мені приклад якісного україномовного тематичного інтернет-видання (про паперові видання і книжки я промовчу). Тому, що «Рошен» — це конфєти, а «Хортиця» — водка. Тому, що ми, б%$&ь, Європа. Мусимо бути толєрантні. Roman Baluk @ FB