Російсько обиватель страшний своїм інфантилізмом. Тому що у нього немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків. Для нього різниця між Донбасом і Кримом в зображенні. Від однієї він втомився, а від іншого — ще не встиг.
Про це наочно пише професор МДІМВ Валерій Соловей. Він зазначає, що в Росії «викликана Кримом масова патріотична мобілізація повністю вичерпалася до весни 2016». Він також додає, що російське суспільство перестало цікавитися тим, що відбувається в Донбасі ще на початку 2015 року. І що з зовнішньої порядку російське суспільство все більш помітно перемикається на внутрішню.
До слів професора не причепишся — врешті-решт, він просто фіксує нову реальність, що склалася в умах своїх співгромадян. Причому, точно таку ж картину настроїв фіксують і інші російські експерти. За словами Валерія Солов’я, новий порядок росіянина сьогодні складається з декількох тез:
1. Росія не в змозі змінити траєкторію України;
2. Донбас не потрібен Росії і рано чи пізно буде нею залишений;
3. Жодне майбутнє російський уряд, навіть уряд Каспарова, не зможе змінити статус Криму.
Забавна тріада, чи не так?
Уявіть, що ваш сусід по сходовому майданчику вдерся до вас в будинок, захопив вподобану йому кімнату, оголосив її своєю власністю і за допомогою «тітушек» відгородив її від вас сталевими дверима. До того ж він спробував віджати ще одну кімнату, але тут вже господар почав давати відсіч, зав’язалася бійка і в ході боротьби кімната згоріла. І в цей момент загарбник втомлено махає рукою і каже, що не претендує більше на обгорілу житлоплощу і заявляє, що готовий вам її повернути в обмін на обіцянку не ставити квартиру під охорону.
Причому, мається на увазі, що ремонт спаленої кімнати ви будете робити за свій рахунок. Ні про яку компенсацію збитку, так само як і про долю першої віджатою кімнати ваш сусід навіть не хоче говорити. До того ж він вважає, що робить вам послугу, адже розмір житлоплощі, з його точки зору, є найважливішим і визначальним фактором.
І немає жодної причини, чому українці повинні з таким підходом погоджуватися.
Тому що справа не в розмірах житлоплощі, а в якості життя на ній. Український інтерес може бути лише в тому, щоб повертати окуповані землі за своїми власними правилами — без оглядки на вимоги бойовиків і Москви. І вже тим більше немає сенсу будь-яку ціну повертати Донецьк і Луганськ, якщо Кремль збереже політичний вплив на ці території.
Немає жодних сумнівів щодо Москви: позиція російського керівництва цинічна і розважлива. Куди більшу посмішку викликає російський обиватель. Яка щиро переконана, що чужу цілу іграшку можна залишити собі, а чужу, але розтоптану в бійці — повернути хазяїну без компенсацій. І найсмішніше, що він, схоже, щиро вірить у власну шляхетність і справедливість.
«Крим.Реаліі»
Август 3rd, 2016 
Назар Обідзінський
Опубликовано в рубрике 
