Подорожник великий та інші його різновиди — це чи не найвідоміші дикорослі рослини, які здавна застосовувалися в народній медицині. Багато хто з дитинства пам’ятає звичку прикладати листочки до розбитих колін. Лікувальні властивості цієї рослини знайшли своє підтвердження і в офіційній фармакології. Завдяки унікальному хімічному складу, що включає вітаміни C і K, глікозид аукубін, дубильні речовини, полісахариди та органічні кислоти, препарати на основі подорожника мають різнобічну терапевтичну дію. Зрозуміти, коли саме доцільно застосовувати цю рослину та які її лікувальні властивості доведені на практиці, допоможе детальний розбір основних показань.
Основні лікувальні властивості подорожника
Основні лікувальні властивості подорожника охоплюють кілька ключових фармакологічних напрямків.
-
Протизапальна та антибактеріальна дія зумовлена глікозидом аукубіном та фітонцидами, які успішно пригнічують активність хвороботворних мікроорганізмів, зокрема стафілококів і стрептококів, а також ефективно знімають запальні процеси як на шкірі, так і на внутрішніх слизових оболонках.
-
Ранозагоювальна і кровоспинна дія забезпечується дубильними речовинами та вітаміном K, завдяки чому засоби на основі листя прискорюють регенерацію тканин, зупиняють дрібні кровотечі та надійно захищають пошкоджені ділянки від інфікування.
-
Відхаркувчий ефект досягається завдяки рослинним слизам і сапонінам, які розріджують мокротиння в дихальних шляхах і сприяють його швидкій евакуації, що є вкрай корисним під час кашлю.
-
Обволікаюча і проносна дія притаманна насінню подорожника, зокрема лушпиню або псиліуму, яке багате на розчинну клітковину, що утворює желеподібну масу, м’яко стимулює перистальтику кишечника та сприяє зниженню рівня холестерину.
Коли варто використовувати подорожник
Залежно від характеру проблеми та форми випуску лікарського засобу, подорожник доцільно застосовувати в таких випадках:
1. Порушення цілісності шкіри та дрібні травми
Усім відомий дитячий метод прикладання чистого листя до подряпин чи саден має наукове підґрунтя. Якщо розтерти свіжий лист до виділення соку, він допоможе зменшити біль від укусів комах, зупинити невелику кровотечу, прискорити загоєння порізів, опіків або легких дерматитів. Звісно, для цього слід використовувати листя, зібране далеко від автомобільних доріг та промислових зон.
2. Захворювання дихальних шляхів
Подорожник входить до складу багатьох аптечних сиропів і грудних зборів. Його доцільно використовувати при бронхітах, трахеїтах, коклюші чи застудних захворюваннях, що супроводжуються сухим або вологим кашлем із в’язким мокротинням. Рослина допомагає перевести сухий кашель у продуктивний та полегшує дихання.
3. Проблеми зі шлунково-кишковим трактом
Настої та відвари з листя подорожника застосовують у комплексній терапії хронічних гастритів (переважно зі зниженою кислотністю), виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки поза стадією загострення, а також ентеритів і колітів. Рослинні слизи обволікають стінки шлунково-кишкового тракту, захищаючи їх від подразнення. Крім того, насіння подорожника ефективно використовують при хронічних запорах і для нормалізації мікрофлори кишечника.
4. Запальні процеси в ротовій порожнині
Відварами з листя подорожника корисно полоскати рот при стоматиті, гінгівіті, пародонтиті чи болю у горлі (ангіні). Це допомагає зменшити набряк, зняти запалення та прискорити загоєння слизової оболонки.
Коли подорожник використовувати не можна
Незважаючи на своє природне походження, подорожник має низку суворих протипоказань і не рекомендується до застосування без попередньої консультації з лікарем за наявності певних станів. Зокрема, від нього варто відмовитися людям, які страждають на гастрит або виразкову хворобу з підвищеною кислотністю шлункового соку, оскільки рослина активно стимулює секрецію. Крім того, обережність потрібна при схильності до тромбоутворення, підвищеному згортанні крові та варикозному розширенні вен через високий вміст вітаміну K, а також у випадках індивідуальної непереносимості чи схильності до алергічних реакцій.