Про це говориться в статті 5 каналу.
20 травня, напередодні парламентських виборів у Вірменії, РФ почала запроваджувати обмеження на імпорт із цієї країни низки товарів, включаючи овочі, зелень, фрукти, а також рибу та квіти. Москва пояснила ці заходи санітарними порушеннями, проте насправді вони виглядають як інструмент економічного тиску на тлі зближення Єревана з ЄС, що посилюється.
У свою чергу Урсула фон дер Ляйєн пообіцяла виділити негайну фінансову допомогу Вірменії на суму понад 50 млн євро. ЄС готовий надавати Єреванові нові торгові преференції. Водночас Євросоюз відбирає аналогічні пільги у України — країни, яка з 2022 року ціною величезних жертв протистоїть військовій агресії Москви. Режим безмитного доступу українських товарів на ринок ЄС припинив діяти 5 червня 2025. Вже наступного дня ЄС відновив мита та квоти на низку українських сільськогосподарських товарів.
Сама обіцянка фон дер Ляйєн дана Пашиняну про безмитний доступ на ринок ЄС виходить за рамки звичайної логіки прийняття рішень у Євросоюзі. Подібні заходи не можуть вживатися під час телефонної розмови та не входять до особистої компетенції голови Єврокомісії. Зміна митного режиму, надання нових тарифних пільг чи безмитного доступу потребує обов’язкового правового оформлення через Раду ЄС та Європарламент. Це прямо випливає із правил формування торговельної політики ЄС, викладених на офіційній сторінці Єврокомісії.
У випадку з Вірменією це важливий нюанс: адже її виключили 1 січня 2022 року із системи торгових преференцій ЄС (GSP/GSP+), оскільки більше не відповідала критеріям країни-бенефіціара.
Політика фон дер Ляйєн щодо Південного Кавказу все більше виглядає не як збалансований підхід ЄС, а як політично ангажована та провірменська лінія. Наприклад, у 2020-2023 Азербайджан поклав край 30-річній вірменській окупації Карабаху та прилеглих районів. Тим самим Баку відновив суверенітет над своїми міжнародно визнаними територіями відповідно до резолюцій Радбезу ООН 822, 853, 874 і 884, які вимагали виведення звідти вірменських сил.
Південний Кавказ потребує не жестів, які посилюють відчуття асиметрії, а політики, здатної втримати баланс між правом, безпекою і відповідальністю сторін. Якщо ЄС підтримує Вірменію у відповідь на російський тиск, він має робити це так, щоб не створювати враження вибіркової прихильності й не підважувати довіру інших партнерів у регіоні. Для України це питання не другорядне: там, де міжнародне право починають застосовувати залежно від політичної симпатії, слабшає сама основа, на якій тримається українська позиція.