Июль 1st, 2015 
Назар Обідзінський
Вважаючи, що демонстрація сили виявиться достатньою, щоб залякати фінів і домогтися негайної капітуляції, росіяни добре підготувалися використовувати в пропагандистських цілях радіо, духові оркестри та кіно, проте абсолютно випустили з уваги стратегічні і тактичні аспекти війни і питання постачання.
Зрозуміло, що в радянській школі в 1970-ті роки нічого подібного не викладали в курсі історії ВВВ. Навіть комікси Твардовського про подвиги Васі Тьоркіна на Фінській війні не вивчалися на уроках літератури, хоча поему «Василій Тьоркін» належало вчити хіба що не напам'ять. Не було в радянському шкільному курсі історії ні пакту Молотова-Ріббентропа, ні спільного параду радянсько-фашистських загарбників у Бресті, ні приєднання Прибалтики, ні віджиму Бессарабії і Північної Буковини у Румунії... Нас вчили, що Сталін був такий мирний-мирний, мов голуб, а Гітлер віроломно на нього напав. Історія про те, як радянські війська зайняли території шести сусідніх держав за рік, що передував німецькому нападу, погано вписувалася в цю картинку.
Коли я вперше прочитав «Криголам» Суворова, мені було 25 років. І тоді я знову поліз у ту саму бібліотеку діда-фронтовика, бо пам'ятав, що там зберігаються російсько-німецькі військові розмовники, видані у 1939-1940 році, про які йшлося у книзі Суворова. Я знайшов їх, відкрив, і цей справжній історичний документ повністю підтвердив все те, про що писав Суворов. Мого діда дійсно вчили в 1939-1940 роках задавати по-німецьки питання:
— Де ратуша?
— Де бургомістр?
— Де кірха?
— Де електростанція?
Кому і на якій території дід мав ці питання ставити — в розмовнику не уточнювалося.
Але навряд чи на радянській.
* * *
Це - авторизований переклад (не гуглячий))) від Антон Носик. І у цьому матеріалі майже немає розбіжностей ні в часі, ні в автобіографічних спогадах автора з моїми.
Тому й попав цей допис до мого блогу.
Опубликовано в рубрике Без рубрики