Август 7th, 2016 
Назар Обідзінський
Буквально вчора попалися на очі чергові одкровення через поребрика. І Олег Табаков вибачився перед українцями згадавши, що вони і російські мовляв «братський народ». Йому вторить колишній глава ЛНР Болотов. Теж, як змовившись з Табаковим, заявляє про братерський і єдиний народ. Їм вторять персонажі калібром поменше. Змінюється і тональність російських ЗМІ. Про братерство дружбу заговорили і деякі персонажі всередині країни. Та й філія РПЦ пройшовся по країні з аналогічним темником. Одним словом, «обійняти і плакати». Ну ось так відразу зрозуміти і пробачити. Або вибачення попросити. А потім на очі потрапляє інформація про відкриття виставки куль і осколків, які Дніпровський медики дістали з тіл українців. Але оскільки осколками. Мене вразила інша фраза, сказана головлікарем ОКБ ім. Мечникова Сергієм Риженко серед «іншого». Наведу її повністю: «За 27 місяців роботи нашими лікарями Було Зроблено прежде 3,5 тісячі операцій, перелито 2 тони донорської крови, Врятована 2 тис бійців. Ми ЦІМ пішаємося » Дві тонни крові. Дві тисячі кілограмів. І це тільки один госпіталь. І не на передовій ... Говоріть брати? Можливо. І навіть братися за кров'ю. Тисячі і тисячі українців і людей інших національностей. Одні здавали кров для порятунку життя інших. Пораненим при захисті країни. Захист від тих, хто сьогодні раптом заскиглив про «братерство». Вибачте, але як кажуть в Одесі (російськомовної Одесі) - вас тут не стояло! Брати? Це ті, які люблять розмірковувати про любов до сусідів. І посилають каравани «гумконвоев». Які везуть туди серед іншого боєприпаси і найманців. А тому те, що сподобалося. Машини, обладнання. Цілі заводи. Брати? Це ті, які ще в пару місяці тому кричали про «відстріл хохлів». Ті, для кого в діалозі з іншими є дві думки: своє і вороже, неправильне. Та й то, «своє» думка на перевірку виявляється шаблоном з телевізора. Почули-переказали. Брати? Це ті, які аплодували обстрілу сусідньої держави зі своєї території. Але при цьому вважають, що навіть осуд у вигляді санкцій і засудження інших країн вони не заслужили. Брати? Це ті, які вважають доблестю відправити кадрові частини на війну і змусити бійців зняти знаки відмінності. Щоб повторювати «настамнет». Природно, необхідно думати як зупинити війну. Зробити так, щоб можна було спокійно проїхати по Україні з одного краю в інший. Зробити так, щоб не було нових еспонатов на виставці куль і осколків, витягнутих з тіл. Зробити так, щоб українці не схиляли коліна, проводжаючи труни своїх земляків. Але є речі, які не зміниш. Це ветерани, вік яких починається з 19 років. Це вдови й сироти. Це молоді люди, які вчаться жити по-новому. З, як це політкоректно казати, обмеженими можливостями. Це розграбована земля і тонни мін і снарядів, закопаних в ній. Так в кінці кінців це мій хороший товариш, з яким бачилися тиждень тому в Одесі. Спецназівець ВМС. Кримчанин. Частково втратив слух в результаті контузії. Це дві тонни крові. Пізно просто говорити «світ-дружба-жвачка». Найпростіше, що можуть зробити росіяни - змусити свій уряд прибрати своїх солдатів і найманців з України. Це ж може зробити Кремль і без підказки знизу. А українці вже самі розберуться між собою. Розберуться досить швидко. І тільки з моменту, коли «іхтамнет» справді не буде на Сході і в Криму, можна буде допускати розмови про високі матерії. В іншому випадку в України і українців виходу немає. Доводиться утилізувати людське сміття, несуча через поребрика. І розмови про братерство тут ні до чого. Війну зупинити потрібно. І вона буде зупинена рано чи пізно. Більш того, буде мир і спокійне сусідство України і РФ. Буде і торгівля. Все буде. Навіть нормальні відносини між народами. Коли-небудь, може і «дружні». Історія знає і не такі повороти. Буде світ - будуть спокійно спостерігати за життям в сусідній країні. Але через укріпленої кордону. І часто через приціл. Просто так буде спокійніше. Чому? Відповідь проста: дві тонни крові.
Ігар Тышкевіч
Опубликовано в рубрике