Тому свої сюжетні запили Мартін підглядає у житті, але не копіює її, а витягує головне – невизначеність. В реальності не існує ідеальних лицарів без страху і докору, і пороки ходять за достоїнствами як в грі «камінь-ножиці-папір». Вояка Роберт Баратеон виявляється нікчемним правителем, ідеальний правитель Нед Старк нічого не розуміє в інтригах, а інтриган Петир Бейлиш жодного разу не вояка.

Добре допомагають порушити баланс дракони, як різновид деус з махини, але і тут не все ладиться в імітації реальності. У білявочкі Дейенеріс то шнурок розв’язався, то бусики розсипалися, то раби скаржаться – і вже п’ятий сезон вона будує Радянську Соціалістичну Міерінскую Республіку. За останніми чутками, вона тільки що роздала підданим останні вказівки поливати фікуси і любити маму, і таки відчалила на кораблях повертати трон предків. Але в першій серії нового сезону кораблі наздожене ворон зі страшною звісткою: в Міеріне кошеня заліз на дерево і не може самостійно спуститися. Доведеться розгортати всю цю армаду з драконами і дотракійцамі, і повертатися рятувати пушистую масіпусечку. Інакше навіщо їй трон, якщо він не варто однієї Котячий сльозинки?

Таким чином, Мартін не йде проти правди життя, і врівноважує імбових Драгон дивакуватої володаркою, що одне на одне дає реальність.

Але Обломов, розповідь буде не про цицястой Дейенеріс, а про мужикуваті, тобто мужньої Бриенне Тарт.

***
Так ось, коли Брієнном … тьху ти, Савченко, витягли з ями з російським ведмедем, у багатьох з’явилося відчуття, що ось прямо зараз вона почне уособлювати і пророкувати. А між іншим, уособлювати – це ціла наука, і її треба осягати так само серйозно, як будь-яке мистецтво.

Уособлювати в потрібному контексті багатьом вдається навіть мимоволі – це все одно що співати під фонограму. Але справжні професійні оліцетворітелі можуть якісно уособлювати в будь-якому місці і в будь-який час, хоч серед ночі їх розбуди – сядуть, позіхнути, потягнуться – і вже готові до уособлення, несіть текст або задайте тему.

Дуже добре про це написав у мемуарах Чарлі Чаплін, який товаришував з самим великим Ганді. У себе вдома Махатма навіть босоніж влегкую уособлював всю Індію, та так, що у людей сльози щастя на очах виступали. А в лондонському аеропорту, під дощем, з парасолькою і в безглуздому казанку поверх хламид, маленький мокрий індус зовсім не уособлював ніхуя, крім жалю і колоніального жебрацтва – що і зазначив Чарлі, професійний оліцетворітель чого завгодно в будь-якому місці.

Проте, замальовка з лондонським дощем і жалюгідним Махатмою не повинна затуляти той факт, що сімейство Ганді – від Махатми до Раджива – великі люди. Та й сам мудрий старий з гумором поставився до ситуації. Тим більше, що англійські порядки він знав – бо вчився в Англії – так що виебиваться не став, а просто переодягнувся в відповідний ситуації Кліфт.

У Наді, походу, часу на всі ці перевтілення не було, і, вийшовши з президентського літака, вона прямо в тюремних сланцях бадьоро проїхала до мікрофона, сіла біля нього на корти, цикнув довгим плювком через зуби і взяла слово на токовище. Після чого тріщина з’явилася не тільки у кобили, а й у багатьох її слухачів і шанувальників. Тому шо уособлювати в полоні, і в політиці – таки дві різні речі, і дві різні ролі.

І у людей вибухнув когнітивний дисонанс, вони не можуть зрозуміти – що саме уособлює в даний момент Савченко? Бранку або державного діяча? Бо, судячи, з її поведінки – вона і не виїжджала з буцегарні, тільки охорона і умови утримання змінилася.

Тепер її нова в’язниця – Україна, де вона знову оголошує голодування, поки все навкруги не забігають заполошно, і не зроблять так, як їй подобається – насрати, як депутат і представник, на думку своїх же «виборців». Виборці ж, тріснутими кобили, ходять і дивуються – що вона конкретно зараз уособлює і пророкує, розповідаючи шо все навколо підараси, з в’язниці її витягли особисто сестра з мамою Тіррел, поки влада ображала добрих сепаратистів і не посилала дітей Порошенко на війну?

Вибач, Надя, але коли громадяни і політики голосували за тебе і ходили на мітинги # фрісавченко, вони хотіли просто витягти тебе з в’язниці – а не отримати ще одного популіста і генератора кінських законопроектів. Яких і так дохуя в нашій невеликій, чесно кажучи, країні – і поки ти сиділа, стало ще більше.

Логічно, шо в переляканном народі з’являється версія про покусанності Брієнном Медведчуком в тій самій ямі, звідки її вивіз президентський літак, викрадений сестрою і мамою. Вже незалежно від того – кусав її насправді Медведчук, або марення навіяний прослуховуванням нейролингвистических текстів через гебешних апаратуру під час сну в’язня.

***
Чого Савченко не зрозуміла після повернення – так це те, шо депутатом ВР і делегатом ПАРЄ її зробили виключно для тиску на Росію, заради її звільнення, а зовсім не за професійною профілем.

Поясніть їй, хто-небудь, що уособлювати теж треба вчитися, а не брати буром і риком все ролі, як Джигурда. Що світ реальний і байдужий. Що в цьому світі сестра і мама хуй зрозумій кого – ким Надя і була, до того як потрапила в зону уваги – можуть тільки в хустинку поплакати, без підтримки влади, медіа та населення. Що про це забувати – чорна невдячність.

Що миритися і приносити співчуття ворогові допустимо тільки після того, як зброя ворогом буде складено.

Що президенти не шлють своїх дітей на війну не тому, що хитрі і боягузливі, а тому що за подібних бранців запросять більше, ніж за голову Савченко раз в тисячу – хоча і за саму нашу Брієнном реально переплатили, віддавши двох професійних Грушники за розкручену медіаперсон. Це як міняти начальника Генштабу на телеведучого Якубовича. Хто цього не розуміє – нехай перегляне історії Теона Грейджоя і Едмура Таллі – яким чином за полоненого сина володаря можна отримати надурняк місто, і чому дітей владик не пускають на війну – хоча, часто, вони самі просяться, а іноді навіть тікають.

Поясніть їй, хто-небудь, що її корона – театральний реквізит для конкретної, вже відіграної сцени, а не справжня тіара Папи Римського або маска зварника.

Шо це просто створення відповідного антуражу для непрофесійного уособлення, де акторові допомагають декорації, костюм і оточення. Яке вона вже отліцетворіла, причому цілком гідно – не спіткнеться про кабелі на сцені, чи не колупала в носі і вчасно подавала репліки. Глядачі аплодували, букет винесли, в аннали занесли. Шо ще? Вклоняйся, і за куліси. Вже йде інший акт. Не треба стояти на просценіумі до кінця вистави, загороджувати героїв і ламати сюжет, гнати відсебеньки і імпровізувати, щоб тільки не випасти з світла софітів.

Шо повна хуйня виходить в цій самодіяльної опері – з-за лаштунків виходить король Джоффрі, а на сцені все ніяк король Роберт не сконає. Король настільки загрався, що не просто помирати відмовляється, він навіть додому поїде в костюмі з короною і мечем, щоб в метро все охуели від його величності.

Шо треба відокремлювати реальний світ з його нескінченною історією від постановок, де обов’язково є фінал і завісу. І навіть якщо роль настільки вдала, що заслуговує «Оскар», це не говорить про те, що артист здатний далі правити країною в реальності. Ну, якщо це тільки не Рональд Рейган – хоча він теж в крісло президента не з гримерки прибіг.

І найголовніше – шо якщо вона хоче таки стояти в світлі народної уваги далі – то їй доведеться або стати професійною лицедійки, як Серсея Тимошенко, або навчитися бути реальним персонажем, як Рейган – де її будуть підстерігати ті самі “камінь-ножиці-папір” , про які я говорив спочатку. Тому що не обов’язково хороший воїн – хороший правитель, хороший правитель – хороший інтриган, і так далі. А вибір їй нехай совість підкаже.

Надя, ми просто хотіли, щоб тебе відпустили з полону. Ми всі хотіли, а не тільки сестра з мамою, хоча їх могутність в можливості повертати кого завгодно, звідки завгодно, за твоїми словами перевищує людське (до речі, попроси їх повернути Крим, якшо буде на то їх милість і вільна хвилинка). Тому що всім світом витягувати своїх треба обов’язково.

Але в пакет вимог не входила посаду Матері Божої і Цариці Морський. І вже тим більше, зобов’язання слухати будь кобилячий тріснутий маячня.

***
Мене радує те, шо наш народ в цілому розібрався – де авторський текст сюжету, а де відсебеньки, і не сприймає всерйоз цей спектакль. Більш того, у багатьох людей вистачає здорового глузду не таврувати Савченко зрадницею, враховуючи її колишні заслуги – але і не переводити їх в нескінченні аванси. Самі подумайте, чого буде коштувати звання Героя України, якщо його давати і забирати туди-сюди за бажанням публіки?

У той же час, народний депутат, а тим більше делегат ПАРЄ, повинен озвучувати не те, що йому в голову пташки наспівали, а висловлювати консолідовану думку тих, кого представляє. Походу Бриенне, мало знайомої з основами представницької влади призначену для користувача інструкцію з цього питання в поспіху не видали, а сама вона щиро не знала, що народне депутатство – це не є особистим привілеєм, типу звання «лорд» і права рубати мечем всіх навколо за власним бажанням.

Так що відповідь на питання «що робити» – слухати далі? гнати зі сцени? – Дуже простий.

Зробити висновки, забити хуй і перемкнути канал. Є купа більш цікавого кіно.

І більше ніколи, ніколи, ніколи не голосувати за популістів.
                                                                   Look Gorky