Пт. Кві 12th, 2024

Днями їхав в плацкарті Львів-Запоріжжя. Майже добу. Був час подумати.
Задушливі комірчини. Спітнілі, незнайомі, в основному малоприємні люди, раз у раз розповідають про дивні речі ( “сидимо ми якось раз з Нурсултаном Назарбаєвим”, “сусідка аборт зробила, так у неї потім кукурудза 5 років не сходила”, “я його в грудину пробив, коліном допрацював, а тут і трамвай підійшов “). Пити заборонено. Курити не можна. З розваг – міцний чай. За порядком стежить людина в формі. Якщо є гроші, то можна домовитися і про кращі умови (просто поруч буде менше людей), і про послаблення режиму (перше правило клубу провідників: купив пиво – куриш в тамбурі). Монотонність буття переривають рідкісні прогулянки по розпеченому бетонним майданчиків.
Нічого не нагадує?
У авантюрної комедії “Фокус” був епізод, де герої-шахраї протягом тривалого часу за допомогою різних хитрощів впроваджували у свідомість азартного товстосума певну цифру, щоб під час гри, в потрібний момент вона спливла в його свідомості.
З українською залізницею ситуація один в один. За допомогою Укрзалізниці держава з дитинства прищеплює нам звичність замкнутих просторів, ласкаво репресує, привчає до несвободи, відбираючи її у нас на годину, два, десять, добу. Природно, ця оскоплялі гідність методика придумана і впроваджена не сьогодні. Але українська держава безсоромно взяло її на озброєння. Ну смішно ж вважати, що тільки я додумався до того, що радянські поїзди, на яких ми досі розгортаємо, замислювалися як пролог до ГУЛАГу. Нагорі все прекрасно розуміють і з задоволенням користуються напрацюваннями тоталітарних попередників.
Але важливіше інше. Що з цим робити? Є кілька ідей. По-перше даху вагонів повинні бути прозорими. Бо небо світліше над тими, хто зрідка дивиться на небо. По-друге, повна автоматизація процесу. Ніяких провідників. Тільки бар, шведський стіл, самозастілающіеся ліжка. Плюс окремий боулінг-вагон. По-третє, в тамбурі – повна дезінфекція всіх вхідних пасажирів. І щоб задати тренд, я готовий першим стати під струмінь діоксідхлорметосепта. По-четверте, датчики реагують на запах варених яєць і копченої курки, і легенько карають струмом кожного кулінарного контрабандиста. По-п’яте, зупинки не на запльованих полустанках, а на берегах річок або серед степу.
Всього мій план реформування залізничного-повідомлення в Україні налічує 117 пунктів, які повертають дорозі відчуття свободи.
“Утопія”, – скажуть скептики.
“Наркотики”, – скаже нарколог.
“Чиї інтереси лобіює цей мудак? Пробийте його через ментів і податкову”, – скажуть виробники чаю Бірон, десятиліттями виграють тендери на поставку своєї продукції в поїзда.
“Яка сука проговорилася про клуб провідників?” – Скажуть в клубі провідників.
“Іди до мене заступником”, – попросить польський рок-музикант.
                                                                     Максим Щербіна