Митниця у нас збирає до держбюджету в районі 40% податкових надходжень або в рік близько 250 млрд.грн. Прем’єр Володимир Гройсман озвучив 50 млрд. Тіньового обороту на митниці. Багато експертів і, зокрема екс зам.глави ДФС Костянтин Лікарчук, називає цифру в 50% від офіційно збирається, тобто близько 120 млрд. Упевнений, що це ближче до реальності. Схем контрабанди дуже багато – від перерваного транзиту, пересортиці, заниження інвойсу, до підземних тунелів під могутнім дахом або банального проїзду лісовими стежками в обхід всіх постів, які, зрозуміло, “в темі”.

Приклад, як йде контрабас через наш кордон з Польщею. На митний склад в Польщі поряд з кордоном (а таких складів тільки в Польщі уздовж кордону з Україною сотні і сотні, а також в Угорщині, Румунії, Словаччині) заходить фура 20-тонник. Вивантажується. Після чого заїжджає десяток-другий бусів з української сторони, перевантажують товар собі, перевозять в Україну. Поляки виводять вантаж з бази, оформляють форму ЕХ або Т1, щоб показати, що товар вийшов з ЄС для того, щоб відправник міг повернути ПДВ (а його в ЄС реально повертають виробникам, тому й складно тут конкурувати з тіньовиками з нашої не маленькою за європейськими мірками податковим навантаженням!). І вантаж поїхав до нас. Після перетину кордону партія знову вантажиться на українській стороні в фуру і їде до місця призначення з супровідними документами і під пломбою (під пломбою не зупиняють – перевірці не підлягає!) Компанії Делівері. Або відправляється “Новою поштою”. Документи для легалізації на бусик стоять аж 800 грн., На 5-тонник 1600 грн., За фуру беруть “цілих 3000 грн. Це все відпрацьовано і не складно.

Але найцікавіше – це як йде перетин кордону і чому ця система працює при будь-якій владі. Офіційно це позначається як “малий Прикордонний рух”. Місцеві жителі, маючи прописку в 30-кілометровій від кордону зоні, мають право їздити в Польщу легковими автомобілями без візи. Бусики-мікроавтобуси на номерах ЄС, це зручно і не доводиться витрачатися на розмитнення машини. Потрібно тільки раз в п’ять днів на ній виїжджати з країни і тоді порушення немає (або показати що хворів або авто ремонтувалося). Але як правило їздять набагато частіше, ніж раз на п’ять днів – роботи у мужиків вистачає, навіть під час кризи.

Для замовника ціна питання з перетинання кордону без сплати до держбюджету будь-якого вантажу на сьогодні – 300 $ за кубометр. А в залежності від відстані до точки збору вантажу може потягнути до 350 $. Бусики (найчастіше це невбивані Мерси-Спринтери) мають обсяг кузова 7 – 13 м.куб. Вантажопідйомність близько 1,1 т. Але загальна вага машини з вантажем не може перевищувати 3,5 т. Тоді вона йде через кордон, як легкова, а не вантажна і немає формальних порушень, до яких можуть причепитися непередбачені перевіряючі. У всіх у них вантажний відсік розділений на дві частини і має глуху перегородку між ними. Контрабандним товаром завантажується ближній до водія відсік. Коли везуть, наприклад, тканину, то зазвичай в цей відсік вантажать до трьох кубів (щоб не перевищити покладений вагу – адже кубометр тканини, це близько 300-450 кг.), Одяг легше, її можна занурити трохи більше, до п’яти кубів. При перетині кордону відкривається задні двері. Зараз належить в пунктах пропуску навіть фотографувати порожній салон, фотофіксіруя відсутність вантажу і номер авто. Залишається для історії фото, що машина зайшла порожня. От і все. Проїхали, здали товар і погнали за наступною партією.

Зрозуміло, що всі учасники даної схеми довгі роки один одного знають, один одному довіряють, живуть по сусідству в прикордонні, дружать часто сім’ями, хрестять дітей і чекати, що їм цей вид заробітку набридне, надії мало. Змінюються тільки апетити кришують цю схему. Колись давно перевезення 1кубометра обходилася і 100 $. Потім був момент (під час прем’єрства ЮВТ, коли західний кордон більше ніж на пів року стала, на базарах позаканчівался товар, а ціну контрабанди різко довели до 500-550 $ за м.куб. Потім ціна трохи впала і до 2014 року трималася в районі 400 $ за куб. Що було дуже добре для наших виробників і для операторів ринку, які працюють вбелую, тому що дозволяло конкурувати з тіньовиками. А зараз нам стало вкрай тяжко – розмитнення “в чесну” виходить вдвічі дорожче ніж “чорна” . Що вбиває на корені конкуренцію. Кінцевому споживачеві глибоко по барабану, як завезений товар, при однаковій якості вибір визначає ціна.

Крім цієї мікроавтобусних схеми є ще одна, більш дешева і проста. У пунктах пропуску з того боку (знову ж таки, що в Польщі, що в інших прикордонних країнах) на кожному переході є в 50 метрах і трохи далі від них величезна купа складів і автостоянок. Приходить під кордон з Україною фура з товаром. На неї “накидається” 100-200 чоловік наших заробітчан. І через чотири години фура порожня і весь товар вже на українській території. Піраньї по швидкості відпочивають. Одна людина, прописаний в прикордонній зоні, згідно із законом безперешкодно проносити до 50 кг. вантажу вартістю до 200 €. До речі, ті, хто проїхавши України, заїжджають до Польщі, відразу бачать величезну кількість зовнішньої реклами поруч з кордоном: “розмитнення”, “Легалізація” та ін. Так що схема вже 25 років годує велику кількість людей по обидва боки кордону. І не тільки в прикордонні, зрозуміло, але і далі.

Одна з причин чому Система не хоче лібералізації Податкового кодексу і зниження податків – тоді легально ввезена продукція і власне виробництво мають можливість зниження цін і стають конкурентноспроможними в порівнянні з контрабандними товарами. І ціну контрабанди доведеться знижувати. А це вдарить по чиїмось доходам. Взагалі це загальна тенденція будь-якої нашої влади – вбивати сумлінну і чесну конкуренцію, зіштовхуючи бізнес між собою в боротьбі за конкурентні преемущества не в розвитку своїх продуктів і методів їх просування, а за доступ до владних ресурсів і бюджетного корита. А оскільки конкуренція є найважливішою умовою виживання і прогресу, такі правила гри, точніше їх відсутність призводить до того, що Україна вічно буде животіти в убогості в компанії країн третього світу. Поки ж всяке прагнення до конкуренції в суспільстві витравлюється і вибивається постулатом, що головне – це вміння “повирішувати питання” і “вибудувати схему”! Найцікавіше, що багато про владу вважають цю ситуацію безвихідною. Мовляв роботи на Західній Україні немає, багато отруєні контрабандою та нічого іншого вже не вміють. Так нехай хоч якось заробляють собі на хліб і голосують як треба на виборах.

Так зробіть найкращі умови для бізнесу! І можна буде боротися з контрабандою, бурштинової мафією, надлишком людей на держпідприємствах і з зайвими держслужбовцями. Повірте, коли з’явиться вибір, стане вигідно розвивати власне виробництво, багато з полюванням пірнуть туди, ніж ризикувати роками і десятиліттями сидячи на кримінальних схемах.
                                           Олександр Соколовський