Июль 10th, 2016 
Назар Обідзінський
Президент України, перебуваючи з офіційним візитом у Варшаві, де проходить саміт НАТО, вшанував пам'ять поляків, жертв «Волинської трагедії». Президент поклав квіти до пам'ятника, що символізує ті страшні і чорні дні, що були між нашими народами. При цьому він встав на коліно, що символізує собою покаяння.
До слова, монумент, що знаходиться у Волинському сквері у Варшаві, офіційно зветься «Жертвам Волинської різанини». Що робить такий крок з боку Президента України, на зустріч братньому народу Польщі, ще більш значущим і показовим. Цей крок, продовження офіційної політики України щодо примирення і зближення з нашим стратегічним партнером, Польщею. Цей крок, продовження промови Президента Порошенко, яку він виголосив перед депутатами польського Сейму в 2014 році: Ми не повинні будувати політику на могилах - така політика повинна піти в минуле «Прощаємо і просимо вибачення», - сказав глава української держави.
До цього жоден з високопоставлених українських чиновників, який перебував з візитом у Варшаві, не відвідувала Волинський сквер, де розташований пам'ятник. Такий крок гідний поваги. Так роблять політики, а не політикани, що б'ють свої рейтинги на кістках.
Чи стане цей крок українського Президента, першим кроком до справжнього примирення між нашими народами? Чи підуть його приклад офіційні польські особи, попросять чи вибачення в українців? Тому що «Волинська трагедія», це частина і українського генетичного коду. Жертви «Армії Крайової», серед мирного українського населення Волині, теж чекають вибачень і покаяння, щоб знайти нарешті вічний спокій.
Ясно, що нашим народам судилося жити разом, будувати нову Європу, але без взаємного прощення, це просто не можливо. Якщо говорити про «Волинську трагедію», то її не можна ділити, чи виділяти когось одного, не помічаючи своїх власних гріхів. Треба визнати, що винні обидві сторони. Обидві сторони порушили один з основних законів Божих, - Не вбивай. Тому тільки взаємне прощення. Наша справа зрозуміти, осмиліть і пробачити один одного, щоб це більше ніколи не повторилося. Це наша місія. В ім'я майбутнього і в пам'ять про минуле.
Зараз в Польщі, поднімаеться нездорова істерія на темі «Волинської трагедії». (Швидше за все без нашого північного сусіда тут не обійшлося.) І все це звичайно тображается на повсякденному житті: У польському місті Свидниця жорстоко побили українця. У містечку Кутно, Лодзинського воєводства радикали атакували гуртожиток в якому живуть українські заробітцане, вигукуючи гасла "Польща для поляків" і "Геть українців". У польському місті Перемишль радикали напали на процесію греко-католиків під жовто-блакитними прапорами. Української групі Ot Vinta заборонили в'їзд до Польщі через загрозу громадському порядку.
Дуже погана тенденція. Її потрібно міняти. Потрібно вибивати благодатний грунт для провокацій. Не можна дозволити нашому загальному ворогові нас посварити, адже це його головна мета. Минуле не повернеш, як і не виправиш те, що було зроблено в минулому.
Але минуле можна осмиліть. Перший крок до осмислення, це визнати свою провину і попросити вибачення один у одного. Україна і українці свій крок на зустріч братам полякам зробили, продемонструвавши свою моральну і політичну зрілість. Тому: «Прощаємо і просимо вибачення», брати поляки. Волинська трагедія: Через історію до примирення!
Brett Zane
Опубликовано в рубрике