В танку що головне?
В танку головне не бздіть.
Спостерігав за Надією і її впертим і гордим козацьким характером.
Спостерігав за сльозами і соплями російських ахвіцерів-грушників.
За тим , як збиткувались над нашою жінкою-офіцером, яка виконувала свій священний обов’язок захисту Батьківщини.
І за тим як лікували і годували з ложечки російських терористів -убивць. Бо вони не офіцери і не військовополонені,а бандити і терористи,від яких тупо відмовилася “родіна”.
Ще тільки солоденьку цукерочку їм за щічку не запихали і в лобик на ніч не цьомали.
Надія пропадала з кожним днем голодування Савченко. Пропадала Надія.
Боявся ,що ще одне кача попливе Україною…
Проте я сподівався. Без надії сподівався.
Без Надії сподівався.
Contra spem spero.
А зараз, коли цих обісцяних покидьків замінили на нашу українську Жанну Д’Арк, радію.
Радію як дитина.
На Кавказі є старовинна легенда про те,як цар ніяк не міг збудувати фортецю для захисту від нападників.Каміння весь час розкочувалося.
Довго ворожили ворожбити і нарешті сказали,що для того щоб фортеця була збудована, треба замурувати в стіну живу людину.
Тоді молодий юнак добровільно погодився бути замурованим . І коли його заклали каменем вже по груди,наперед вийшов мудрець і сказав: “Якщо у нас є такі люди,які готові пожертвувати собою заради народу, то невже ми не зможемо збудувати цю фортецю без цієї жертви?!”
Хлопця витягли із каменю і заходилися знову мурувати. І фортецю таки добудували.
І стоїть вона по цей час.
Божий Знак в тому,що Надія не зламалася, не скорилася і не злякалася.
Не забзділа , як в танку.
Проти неї і її українського впертого характеру не встояла вся велетенська репресивна машина нацистської московії.
Не біймося і не лякаймося і ми.
І весь той російський колос на глиняних ногах буде як ті “доблесні ахвіцери-грушеники” із сльозами і соплями кричати :”Єта нє я! Атпустітє мєня!”
Звичайно Надія – одна із багатьох заручників, яких тримають московські кати.
І одна з багатьох захисників України,які воюють не за хутірець порядний і не за гроші в калиточці і не за долю у віджатому бізнесі.
Завдяки їм Україна бореться, завдяки їм волонтерить, Завдяки їм не відступає , завдяки їм вгризається зубами у свою землю.
Це завдяки нашим воїнам з 92 бригади вдалося захопити цих грушників.
І захоплять ще і знищать ворогів ще. На всіх фронтах.
Вода камінь точить. Тут головне не зупинятися.
В танку головне не бздіть !
Чуєш, Президенте?
Якщо у нас є такі люди, то невже ми можемо не перемогти ?!