Сентябрь 14th, 2015 
Назар Обідзінський
Весь час не можу себе заспокоїти в такій думці: чому ніяк не зміниться споконвічний "розбрат патріотів"?
Що характерно, усі антиукраїнські сили і в минулому й нині об'єднувались задля досягнення своїх, ворожих для нас, цілей. Вони поки що не мали стратегічних перемог у досягненні цих цілей. Але кожна тактична перемога такого вже розбрату між ними не привносила.
А от між силами національно-патріотичними (принаймні, так вони самі себе позиціонують) вічно виникають певні незгоди в тій чи іншій ситуації. Протистояння вічні... Невже це - боротьба за владу? Бажання бути єдиними владодержателями? Якщо це насправді так, то ніякі вони не державники, не патріоти своєї Вітчизни. А насправді виявляється, що вони в першу чергу брехуни, зрадники. Ці їхні декларації - всього-навсього хамелеоняча гра кольорами задля досягнення своєї меркантильної мети - мати в своїх пазурях владу. Вони, ті хто має по дві-три освіти, вчені ступені у соціально-політичних, державних науках, у першу чергу брешуть самі собі. Адже як на долоні видно: влада - штука невдячна. Вони чудово знають, що бути справжнім державником та владцем - справа надважка, не приносяча жодних матеріальних преференцій. І тут, обвішавшись такими вже українофільськими, наддержавницькими обіцянками й посулами, вони брешуть у першу чергу нам. І ми вкотре йдемо прямою дорогою до одних і тих самих грабель, незмінно наступаємо на них і вкотре ламаємо голови, яким же чином нам вкусити свого подосі непокусаного ліктя...
Таж скільки можна спостерігати за тими перескакуваннями? Ось, для прикладу, новоутворені "самопомочі" , "укропи"... Що, там нового? Чи не вчорашні "батьківщинівці" з "фронтовиками" й решта правих, право-центристів та націонал-патріотів?.. Були спроби об'єднань, та до чого вони призвели? І так усе чвертьстоліття нашої поки що квазінезалежности...
Чи не закінчиться це знову ж таки Мазепиним " Що характерно, усі антиукраїнські сили і в минулому й нині об'єднувались задля досягнення своїх, ворожих для нас, цілей. Вони поки що не мали стратегічних перемог у досягненні цих цілей. Але кожна тактична перемога такого вже розбрату між ними не привносила. А от між силами національно-патріотичними (принаймні, так вони самі себе позиціонують) вічно виникають певні незгоди в тій чи іншій ситуації. Протистояння вічні... Невже це - боротьба за владу? Бажання бути єдиними владодержателями? Якщо це насправді так, то ніякі вони не державники, не патріоти своєї Вітчизни. А насправді виявляється, що вони в першу чергу брехуни, зрадники. Ці їхні декларації - всього-навсього хамелеоняча гра кольорами задля досягнення своєї меркантильної мети - мати в своїх пазурях владу. Вони, ті хто має по дві-три освіти, вчені ступені у соціально-політичних, державних науках, у першу чергу брешуть самі собі. Адже як на долоні видно: влада - штука невдячна. Вони чудово знають, що бути справжнім державником та владцем - справа надважка, не приносяча жодних матеріальних преференцій. І тут, обвішавшись такими вже українофільськими, наддержавницькими обіцянками й посулами, вони брешуть нам. І йдемо незмінною дорогою до одних і тих самих грабель, незмінно наступаємо на них і вкотре ламаємо голови, яким же чином тепер вкусити свого подосі невкушеного ліктя... Таж скільки можна спостерігати за тими перескакуваннями? Ось, для прикладу, новоутворені "самопомочі" , "укропи"... Що, там нового? Чи не вчорашні "батьківщинівці" з "фронтовиками" й решта правих, право-центристів та націонал-патріотів?.. Були спроби об'єднань, та до чого вони призвели? І так усе чвертьстоліття нашої поки що квазінезалежности... Чи не закінчиться це знову ж таки Мазепиним "През незгоду всі пропали, самі себе звоєвали"?
Висновок - в вічно актуальному зверненні до нас нашого Пророка: "Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!"
Опубликовано в рубрике