Архивы рубрики ‘І навіть не заїкнулись про розказання.’

Про "Залізного Шуріка" і скелети в шафі

Сьогодні день народження Олександра Невзорова, затятого ненависникаросійського імперства, кримнашизму і РПЦ, підтримувача України, яскравого полеміста. Його хльосткий, агресивний стиль на межі цінізму, поєднаний зпідкресленою, холоднокровною елегантністю, тонкий гумор і сміливість у піднятті гострих тем, убивчі метафори з апеляцією до холодної логіки, подібної доскальпеля патологоанатома, зробила його ворогом багатьох ватопітеків в Росії. А Російська Православна Церква просто заборонила своїм представникам дискутувати з Невзоровим у телеефірі — попи регулярно обгаджувались у цих поєдинках, підставляючи цим РПЦ. До речі, мало хто знає, що саме він пустив в оборот словоформу «колорадка», обізвавши так шановану у Ватостані «георгиевскую ленту».
Правда, таким Саша Невзоров був не завжди…
90-ті роки Невзоров викликАв у мене вкрай негативну, навіть риготну реакцію. Упоротий імперський шовініст, який віщав з телеекрану повсталим чеченцям: «У вас один путь — на колени перед Великой Россией!». А його «600 секунд» запам»ятались розчленуваннями — смакуванням кримінальних випадків з оббризканими кров’ю стінами і порізаною на куски людською плоттю (якраз тоді я вчився у тодішньому Ленінграді, то надивився). При цьому в його передачі був такий агресивний драйв, безшабашенне нахабство і море злого, гидкого креативу, що це заворожувало багатьох якраз своєю гидотністю. То практично було розтління лядачів.
Про чеченські події він зняв фільм «Чистилище», теж переповнений розчленуваннями і купою риготних анатомічних сцен. Там погані чеченці крупним планом відрізають голови хорошим російським солдатам, а потім, обмотавши дротом, прив’язують ті голови до гранат РПГ і пуляють у бік геройського російського взводу. Найманець-негр допомагає відрізати голови, а прибалтійські найманки-снайперші стріляють хорошим російським хлопцям у геніталії (потім, правда чудовий російський боєць помстився, вистріливши снайперші прямо в матку). А щоб не дати позбиткуватись над трупами полеглих російських героїв, російський же танк ті трупи розтовчує на полі бою у криваве місиво, намотуючи на траки кишки і печінки з легенями (крупним планом), і це називається не збиткуванням над трупами, а «хороні, хороні рєбят». Жорстокий чеченський польовий командир у виконанні Нагієва насміхається по рації над героїчним командиром оточеного російського взводу, у якого весь час випадає з глазниці око і бовтається на нерві, але він вправляє його назад, продовжуючи віддавати накази, і врешті перемагає. Ось таке високодуховне кіно.
До речі, відлуння його інтересу до цих тем можна спостерігати і зараз: недавно в одній з передач він назвав себе анатомом, а фразочку про «кишки, развешанные на деревьях», повторює мало не в кожному відеоролику.
Демонстрував він і показове православ’я на публіку вкупі з руссскім шовінізмом і підтримуванням влади проти опозиції.
Був абсолютно ворожим всьому демократичному і антикремлівському. У часи ГКЧП, коли народ у Москві вийшов захищати Білий Дім, а ГКЧП не знало, що з тим робити, прославився оригінальним, хоч, знову таки, підлим креативом — запропонував тодішньому КГБ, ще не перейменованому в ФСБ, влаштувати «театр»: внедрити у ряди протестувальників-оборонців своїх людей, у яких під одягом — пакети з червоною фарбою і вмонтованими маленькими піропатронами, що приводяться у дію кнопкою у кишені такого «оборонця». Потім організовується наступ спецзагонів КГБ, які стріляють холостими патронами. Свої люди в рядах оборонців натискають кнопки — пакети вибухають, бризкаючи в ісі боки бризками «крові», решта оборонців (справжніх) в жасі розбігаються. З якихось причин ця його ідея не була взята на озброєння.
В часи коли литовці мирно виборювали свою незалежність, а російські танки давили живих людей у Вільнюсі, зробив ганебний, підлий випуск «600 секунд», у якому виправдовував дії Москви, звинувачував литовців у терористичних намірах (типу «Если бы мы вовремя это не пресекли…»), знімався в строю з тими спецназівцями з автоматом і запевняв, що з часом самі литовці назвуть тих російських танкістів і спецназівців героями і будуть їм дякувати. Саме з тієї передачі пішло розтиражоване потім словечко «НАШИ» (навіть одну з путінюгендівських організацій так назвали) — у тому випуску «600 секунд» «Наши» було написано на касках тих спецназівців. «Наші» — значить апріорі хороші і праві, а всі «не наші» — апріорі бридкі, продажні тварюки, які не можуть бути правими.
Макаревич тоді виконав пісню «Отпустите литовцев!», в якій закликав Горбачова дати незалежність прибалтам, нагородивши всіх тих спецназівців і танкістів «медалью с портретом Невзорова» і на тому заспокоїтись. А самі прибалти, добившись незалежності, оголосили Невзорова персоною нон-грата і назвали його «гениальным негодяем».
Після того всього я для себе назавжди викреслив Сашу Невзорова зі списку порядних людей, навіть людей взагалі.
Але через кілька років Невзоров виринув зовсім іншою людиною. Просто абсолютно іншою. Хоча неможливо собі уявити, як можна стати кардинально іншим після всього того вищепереліченого. Я був вражений, просто не вірю своїм очам — випадок унікальний. Схоже, так на нього вплинув інтерес до науки як такої і до людей науки. Він перетворився у атеїста і затятого антиклерикала (немає зараз у Росії більшого ненависника державного православ’я і більш їдко-насмішливого борця з релігійним мракобіссям). Він став поширювачем ідей просвітництва, реалістом-прагматиком, висміювачем ідей «романтичного імперства» і підтримувачем ворожих російському шовінізму сил.

Причому видно, що це у нього щиро, з переконанням і впевненістю і своїй правоті, він не боїться зізнатись, що раніше помилявся.
Хоча це, взагалі-то, не помилки, а страшні гріхи, які треба спокутувати. Невзоров же колись сказав, що він у свій час досхочу «поэкспериментировал з фашизмом», а потім «с легкостью развернул орудия в другую сторону».
Стоп! Як все просто. А хто буде платити за «експерименти»? За кров на руках тих, хто накручений «600 секундами», чеченськими репортажами, фільмом Желєзного Шуріка про чеченську війну і його шовіністичними виступами, поперся вбивати людей?
Майже з усім, що говорить Невзоров зараз, я згоджусь.
Але й поперереднє, інше його життя теж не варто забувати. Тому сприймаю його лише як ситуативного союзника. 
Бо не схильний повністю довірятись людям, які не спокутували свій гріх. І навіть не заїкнулись про розкаяння…

 
                                                                  
 Аlter ego