Архивы рубрики ‘Дав бабкам по 20 грн.’

Чи варто радити дядькові згуртовувати громаду?


Пробили колесо, на межі Черкаської області зупинилися біля напису «Шиномонтаж». Абрикоса рясна, як обліпиха, край двору, величезний собацюра на ланцюгу і відчинені стулки воріт. Господар побачив нас, вийшов назустріч, взявся робити колесо. «Тільки швиденько давайте, щоб голова не побачив.» — «А що таке?» — «Та він хоче, щоб тільки він бізнес тут робив. Оце ж тому і собака.» — «Але ви ж самі голову обираєте.» — «Та обираємо. Бабкам по 20 гривень дав. Вони вже й самі зрозуміли, а зробити ж нічого не можуть».
Він працює і розповідає, як прийшли хлопці вимагати грошей, подав заяву у міліцію, а ті сміються: ти їм, каже, краще заплати. Як у податкову його тягають, а він спрощенець, і тому там немає до чого вчепитися.
А ми стоїмо і думаємо: можна ж оце «поумнічать» і сказати дядькові, що поки громада не згуртується та не вибере собі нормального голову, нічого не зміниться… і т.д. і т.ін. Але з тим самим успіхом можна розповісти нашому пробитому колесу, що треба об’їздити ями, а дороги варто лагодити…
А можна вимагати від влади почати-таки робити реформи, щоб цей дядько та інших сотні тисяч могли заробляти свою копійку, а не бігти до держави по дотації. Уявляєте, яке економічне диво почнеться в країні, якщо раптом усі такі дядьки запрацюють?
І диво буде у процентах ВВП, а у свідомості людей.

Брати Капранові, письменники