Новини Черкас

У дитячому садку бардак. Він був завжди. Але при новому завідуючого вже якось занадто дітки розперезалися. Групи перемішалися між собою. Діти почали змінюватися ліжечками, поливати один одного компотом в їдальні. А то і зовсім кидатися пляшками з лимонадом. Ну і природно бійки. Це було б нормально — чубляться-миряться. Так було завжди.

Цього разу вихователі та нянечки не знали що робити з новачками. Деякі норовили уперти іграшки. Хтось грав «не своїм». Про невідомо звідки взялися машинки і лялечки навіть не згадували. Діти не говорили звідки. Дядько чи тітка мовляв подарували, дали погратися. Що за дядько — мовчок. А тут ще новачок сюрприз підкинув. На перший погляд непоганий хлопчик — не боїться кампаній, любить говорити. Але як з’ясувалося, все це наносне. Говорити Владик любить. Так слухати не вміє і словниковий запас малий. А як сказати нічого — або в плач або з кулаками на інших діток. Буває все разом. Вдарить когось і ридає. Біда, однак.

Керівництво садка намагалося вирішити ситуацію своїми методами. Поміняли вихователів і нянечок. Останніх не всіх — у кожної групи своя «улюблена няня» залишилася. Проблема в іншому — нянечки «за штатом». І просто нацьковують «своїх» дітей. А то і з інших груп красивими іграшками ваблять. Спроби переформатувати групи теж якось не вийшли.

Начебто зібрали трохи більше половини в одну. Так діти бігають так, що порахувати скільки в групі неможливо. Тут ще й інші галасують. Те хочуть у велику групу, то не хочуть.

Так прийшло літо. І вирішили діти, що все — канікули. Але тато з мамою не прийшли. Вихователі сказали в садок ходити. Група в синіх штанцях і платтячках заявила що ходити не будуть! Але на обід з’явилися. А коли нянечки почали обговорювати кому який подарунок до нового навчального року приготувати — дітки теж «на місці». Галасують — просять блискіток і смачненького.

А тут ще нянечка в вихователем в коридорі побилися. І якби ж то просто лаялися собі. Так дітки помітили, хотіли навіть міжсобойчик влаштувати. Це ті, які раніше в одній групі були. Інші просто сперечалися на «машинки і лялечки» хто кого. Цікаво.

А тут ще Юленька прийшла в новому платтячку. Точніше не прийшла — вийшла в пісочниці в одному — повернулася в іншому. Так дорогому. Вихователька «звідки». Дівчинка «не знаю — подарували може». Подружка за неї заступилася — мовляв могла і в пісочниці знайти, чи не приставай нянька. Ти б вже помовчала, сказала нянечка — геть твоїй мамі недавно намагалися пояснити що пісочниці не можна розсипати на доріжках перед входом. Та ж все твердить — дівчинка багато пропустила — заслужила місце в пісочку покопатися. А в пісочницю для всіх не піде — там поруч дерева страшні.

Той самий день

У цей день нічого не віщувало проблем. Ніби як вчора вихователі дітей заспокоїли, обрадували, пообіцяли солодощів. Можна було очікувати спокійній зміни. Та не так сталося як гадалося.

Спочатку група з грабельками сіла біля столу нянечки. В ігри не грає. Кидається в тих, хто підходить іграшками і кричить. Діток не багато — але гам порядна. На питання чому, Олежка заявив, що хоче компоту погуще. А нянечка не так часто вкуняшкі дає. І хто напоумив? — Заявив мовляв няня і вихователі зарплату отримують. Багато. А могли б менше. І цукерки на різницю купити.

Йому вторив Юленька. Але на підлогу не сіла. Дівчинка в черговому новому політиці підійшла, провела пальчиком по паркету, покривив. Фикнула на нянечку «фу, так вона ще й не прибирала тут» і пішла до своїх подружок. Не встигла дійти як Ігорьок — один Юленкі вертолетік запустив. Літає собі. Хлопчик радіє. Всі інші діти біснуються. Одні кричать дай покерувати. Інші плачуть і боятися. Намагалися вмовити Ігорка «посадити машину» — мовляв не можна Вертольотик пускати в приміщенні — забився в кут, пульт не дає і пхикає «а мені можна».

Поки вихователі та нянечки намагалися вмовити «пілота» сюрприз підкинула сама слухняна група. Забралися на сцену, стали навколо барабана і кричать «ми царі гори!». Добре, що хоч в бубон не стукають. Заправляє всім трійка кремезних малюків — Юрочка, Олежик і Миколка. Вихователь намагається поставити запитання «навіщо». Дітки перебиваючи один одного кричать щось про царя гори, виховання, небажання спати після обіду і про те, що інші теж на сцену хочуть. А ці мовляв охороняють і захищають.

А тут ще хлопці з синьою групи в хованки почали грати. Ну точніше вони ховаються від дівчаток які заглядають з вулиці. Думають, що ховаються. А коли трапляються їм на очі — показують мови і кричать «дура».

Дивиться вихователь і відчуває як дах їде: біля нянечки сидять дітки і грабельками паркет грабують. Ігорьок з Юленька продовжують пускати вертолетік. Три богатирчіка стоять біля барабана на сцені. Діти багатих батьків бігають від вікна до вікна з криками «дура». Їх звичні друзі пішли на кшталт покакать. Та не повернулися — вилізли через вікно. Інші дітки теж намагаються «злиняти». Нянечки на межі нервового зриву. Діти з вулиці сміються.

Подивився на це вихователь і закричав «геть звідси!». Діти радісно побігли на вулицю. Щоб завтра повернутися знову. На нових машинках, з новими лялечками, в нових сукнях. Влаштувати бійку, плюнути в кого, посражаться за володіння барабаном або посидіти на підлозі.

Де ця вулиця, де цей будинок. Або вгадай садок

Схоже на дитячий сад? А якщо я скажу, що історія на реальна? Причому відома всім?

Чи не здогадалися. Ще б. Такого бардака в дитячих садках не буває. Там дисципліна. Дітки вередують, але заспокоюються. Грають і вчаться.

Це не дитячий садок. Це — Верховна Рада України. Я всього лише переписав хронологію подій за останні пару тижнів і сьогоднішній день.

І, знаєте, сумно. Адже якщо поведінка депутатів так прекрасно лягає на «матрицю» дитячих реакцій і поведінки — це страшно. Адже їхня функція приймати закони за якими нам потрібно жити.

А так читаєш і ловиш себе на думці — а може дійсно в хороший дитячий садок-ясла дані функції передати. Користі більше буде.

Мені соромно. Соромно і страшно. Що думають депутати — не знаю. Я думки читати не вмію.
 

Ігар Тышкевіч