Архивы рубрики ‘Канів’

Чоловік на власному подвір’ї знайшов поховання часів Київської Русі

Іллюстрація до новини "На подвір’ї канівчанина знайшли поховання часів Київської Русі"
На подвір’ї канівчанина знайшли поховання часів Київської Русі
Фото: http://www.dniprowazirka.com.ua

5 червня у Канівському міському відділі міліції відбулася незвичайна подія. Старший слідчий Ольга Божко передала працівникам Канівського історичного музею рештки прикрас невідомої жінки, яка жила в наших краях близько 1000 років тому.20 квітня цього року до відділення міліції надійшов дзвінок. Житель Канева, який побажав залишитись невідомим, копав на своєму подвір’ї по вул. 1 травня траншею для водогону й натрапив на кістки людини. Чоловік одразу ж викликав міліціонерів. На місце події прибули старший слідчий, підполковник міліції Ольга Божко експерт-криміналіст Олег Синельник і дільничний інспектор міліції. На дні півтораметрової траншеї правоохоронці виявили кістяк людини. Експерт встановив, що це поховання, якому більше 50 років.
– Зазвичай у таких випадках, коли експерт визначає, що знайденим людським решткам більше 50 років, розслідування припиняється, – розповідає Ольга Божко. – Так мало бути і в цьому випадку, але поруч із знайденим скелетом ми помітили предмети, схожі на намистини й рештки металевих кілець, схожі на сережки. На одній з намистин я побачила викарбуваний знак сонця, і це наштовхнуло мене на думку, що цьому похованню декілька сотень років. Крім того, я звернула увагу на те, що руки скелета не складені на грудях, а лежать вздовж тіла, що підтверджувало мої здогадки про давність поховання. У такому положення тіла померлих ховали ще в дохристиянські часи.
Ольгу Божко зацікавила ця справа, й вона вирішила з’ясувати, скільки ж років пролежало це тіло в землі й чи мають якусь історичну й археологічну цін-ність знайдені біля нього рештки прикрас. Для цього намистини й сережки слідчий відправила на мистецтвознавчу експертизу до обласного центру. Через деякий час результати експертизи були готові. Експерт науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Ігор Солодовніков встановив, що знайдені на канівському подвір’ї прикраси належать до Х-ХІ століття. Тобто жінка, рештки якої знайшли на півтораметровій глибині звичайного канівського подвір’я, жила, померла і була похована тут у дохристиянські часи Київської Русі. Ймовірно вона належала до племені полян, які заселяли в ті часи територію Подніпров’я. Жінка була середнього віку і статків, оскільки бідних людей в ті часи не ховали в прикрасах, передаючи їх іншим членам родини.
Шість намистин червоного кольору діаметром 8 мм, знайдені разом із рештками полянки, виготовлені з сердоліку методом гранування, шліфування та полірування. Ще три предмети циліндричної форми також виявились фрагментами нашийної прикраси. Один з них оздоблений трьома орнаментами у вигляді сонця та півкола. Символ сонця, або коловорот слов’янський був розповсюджений у дохристиянські часи, коли наші предки вірували в богів, що втілювали природу.
П’ять металічних кілець діаметром від 15 до18 мм, які спочатку були визначені як сережки, виявились скроневими кільцями, що також слугували нашим предкам за прикраси. Деякі з них, за висновками експерта, виготовлені із срібла шляхом кування металу.
Також експерт визначив, що знайдені прикраси є об’єктами матеріальної й духовної культури та мають художнє, історичне, етнографічне, наукове й музейне значення, а відтак підлягають збереженню, відтворенню та охороні. Усі знайдені предмети після експертизи були передані до Канівського краєзнавчого музею.
Директор Канівського історичного музею Ольга Ісаєва говорить, що передані речі є великою цінністю для музею й будуть зберігатися в його фондах разом із іншими експонатами. На жаль, побачити їх в експозиції музею можна буде не скоро, оскільки предмети повинні пройти додаткову експертизу. Крім того, аби демонструвати знахідку відвідувачам, в музеї необхідно встановити спеціальні вітрини із сигналізацією, як того вимагають музейні інструкції, на що музейники поки-що не мають необхідних коштів. Цілком імовірно, що в майбутньому всі умовності буде виконано й ці та інші експонати музею, виготовлені із цінних металів, будуть виставлені в експозиції історичного музею.
Підготував: Марія ГЛАМАЗДІНА
Джерело: Дніпрова зірка

Виставкові проекти Шевченківського національного заповідника

З 5 березня по 14 квітня 2015 року у виставковому залі музею Тараса Шевченка у Каневі експонується виставка мистецької шевченкіани з фондової колекції Шевченківського національного заповідника, присвячена пошануванню пам’яті Тараса Шевченка та 175-річчю з дня виходу з друку «Кобзаря» (1840) і 155-річчю – «Кобзаря» (1860). Постать Тараса Шевченка, його біографія і творчість завжди мала вплив на долю українського народу, а особливо сьогодні. У надзвичайно складний час російської військової агресії українці все більше гуртуються навколо імені Тараса Шевченка, звертаючись до його невмирущого пророчого Слова.
Твори Кобзаря, його волелюбна муза й ідеальна витонченість художньої форми завжди були, є і будуть джерелом натхнення та взірцем для наслідування цілої плеяди українських художників. У різні часи  до авторської інтерпретації творів Тараса Шевченка звернулося багато творчих особистостей. Ці мистецькі твори презентувалися на виставках, у музейних експозиціях, на сторінках часописів, у виданнях окремих творів Тараса Шевченка та сучасних виданнях «Кобзаря».
Гордістю фондової збірки Шевченківського національного заповідника є мистецькі твори художників-класиків українського образотворчого мистецтва: Івана Їжакевича, Федора Коновалюка, Іллі Рєпіна, Михайла Дерегуса, Веніаміна Кушніра, Василя Касіяна, Вячеслава Розвадовського, Гаврила Пустовойта, Дмитра Звоницького, Мар′яна Маловського, Софії Караффи-Корбут, родини Лободи та інших знаних українських художників. Особливу увагу відвідувачів привертають роботи митців, які створюють образи героїв Шевченкових творів: Андрія Антонюка, Олександра Івахненка, Івана Марчука, Валерія Франчука, Євгена Манишина, Володимира Гарбуза, Івана Фізера, Василя Цимбала, Феодосія Гуменюка, Євгена Безніска, Миколи Теліженка, Володимира Лупійчука, твори яких можна оглянути у музеї Тараса Шевченка у Каневі.
   Радує й тішить наявність робіт моїх друзів Івана Фізера та Миколи Теліженка (Н.О.)
На виставці експонуються вісімдесят чотири твори сорока митців та більше дев’яноста ілюстрованих «Кобзарів» Тараса Шевченка  різних років видання. З найдавніших раритетних видань − «Твори Тараса Шевченка» (1913) за редакцією В.Доманицького з ілюстраціями різних авторів, «Кобзар» (1914) видання Ротенберга з 50-ма сторінковими ілюстраціями Б.Смирнова, ювілейне видання «Кобзаря» (1939) з ілюстраціями І.Їжакевича та художнім оформленням В.Г. Кричевського. Представлені і сучасні ілюстровані видання «Кобзарів», серед яких розкішне великоформатне видання «Кобзар» і Україна» (2013), проілюстроване  репродукціями картин художників-класиків та творами сучасних митців, «Кобзар» (2014) з малюнками Тараса Шевченка, упорядник С.Гальченко.
Кожного року колекція Шевченківського національного заповідника поповнюється  новими творами українського образотворчого мистецтва та виданнями творів Тараса Шевченка. Інтерес до творчості українського Генія не згасає.