Архивы рубрики ‘Черкаси’

Как купить посуду в интернет-магазине с доставкой в Черкассы?

Какие предметы домашнего обихода пользуются наибольшим спросом у покупателей не зависимо от их социального статуса, места жительства и возраста? Одна из первых покупок при переезде или смене интерьера кухни – посуда. Ведь без кастрюль и сковород достаточно сложно приготовить даже самое простое блюдо – обыкновенный бутерброд требует наличия как минимум ножа, что уж говорить о […]

Таємничі Черкаси: що можуть розповісти стіни сторічних будівель

 Прогулюючись вулицями Черкас, ви, можливо, часто помічали старі будинки, котрим більше ста років. Однак чи задумувалися Ви чому саме в таких архітектурних формах виконана та чи інша будівля і яке смислове навантаження несуть символи, викарбувані на її стінах?
Про специфічну символіку черкаських будинків, зведених у кінці ХІХ століття,  виданню Zmi.ck.ua розповів доцент кафедри історії України ЧНУ імені Б. Хмельницького Андрій Темченко.
Із давніх часів люди вірили, що, прикрасивши власне тіло чи одяг, можна захиститися від злих сил. Так виникли орнаменти – складні системи, що компонуються з різних елементів, знаків, символів, які, взаємодіючи між собою, створюють цілісну енергетичну картину.
За словами Андрія Темченка, людина себе також орнаментує, а візерунки наносить біля так званих «входів». Наприклад, якщо розглядати вишиванки, то можна помітити, що орнаменти розміщені на кінці рукавів біля зап’ясть та на шиї. А якщо поглянути на обличчя людини, зокрема жінки, то бачимо на очах та біля рота косметику, на вухах – сережки тощо. Все це – елементи захисту.
«А будинок повторює всю цю космологічну систему. Якщо взяти звичайний черкаський будинок, то чітко бачимо вікна, двері. Вікно, воно ж окно, тобто око, орнаментоване. Так само двері та дах, який повторює символіку неба», – пояснює науковець.
Отже, візерунки на черкаських будинках символізують насамперед обереги, захист від нечистої сили. Окрім того, вони є втіленням уявлень минулих поколінь про всесвіт та його будову.
Так, на поданих нижче світлинах Ви можете побачити будинки, розташовані на вулиці Хрещатик у Черкасах. Трикутний верх символізує небо, а півкола – небосхил. Кам’яні квадрати під «небом» – це зорі.
Ще одним елементом, який часто можна зустріти на стінах будинків є сонце.
Це будинок, який раніше можна було бачити на вулиці Університетській. На ньому чітко видно коло, поділене на чотири частини. Такий знак символізує рух, який здійснює сонце та чотири сторону світу.
А це фрагмент будинку на вулиці Святотроїцька (колишня Кірова). Коло в прямокутнику є символом сонця під землею, де, на переконання наших пращурів, воно перебувало вночі.
Натомість такий символ перегукується зі знаками більше (?) та менше (?) і показує рух сонця від сходу до заходу.
Символом захисту від темних сил виступають перехрещені лінії, що нагадують хрестики на вишивці. Вони, за давніми уявленнями, не пропускають зло всередину будівлі. Також при оздобленні цього будинку, розташованого на перехресті вулиць Хрещатик-Грушевського, застосовані символи неба та зірок, про які йшлося вище.
Ось ще один приклад «захисних» символів. Візерунки обрамлюють вікно, ніби вишитий рушник.
А це стіна будинку, розташованого на перетині вулиць Хрещатик-Пушкіна. Окрім «небесних» символів бачимо своєрідні колони по боках вікна. Вони втілюють уявлення наших предків про те, що небо потрібно тримати, підпирати чимось. Таку функцію й виконують колони.
Наступний символ – стріла. Вона покликана вражати зло, як блискавка. Різноманітні стріли бачимо на будинках на перехресті вулиць Шевченка-Франка, Шевченка-Грушевського та Хрещатик-Байди Вишневецького.
І насамкінець символ життя – літера «Ж», що в кириличному алфавіті символізувала “життя”. Її позначали на будинках, щоб притягувати добро, здоров’я та процвітання.
Приклади – на будинках, що розташовані на перетині вулиць Хрещатик-Крилова та Шевченка-Франка.
Світлинами із редакцією Zmi.ck.ua люб’язно поділився Темченко Андрій Іванович.

У Канаді зняли художній фільм про Смілу

У Канаді зняли художній фільм про Смілу (ВІДЕО)Відомий телесеріальний режисер українського походження Джордж Менделюк, вирішив зняти фільм про Голодомор на Смілянщині. Бюджет стрічки „Гіркий урожай” становить 20 мільйонів доларів США, що робить його найдорожчим фільмом за останні 25 років про події в Україні. До речі, на цей бюджет Сміла могла б жити 5 років за умови нинішнього фінансування міста. Про це „Нова Доба” дізналася у групі „Сміла” в соціальній мережі Фейсбук.

Трейлер фільму:

Сценарист і один з продюсерів: канадієць Ричард Бачинський Гувер. Саме йому належить ідея зняти цей фільм. Сміла як місце події опинилася невипадково — Ричард має родинні зв’язки у місті. 

Ричард почав підготовку до зйомок фільму ще під час Помаранчевої революції 2004 року, коли він спеціально приїздив на Майдан з Канади.

Символічно більшість зйомок фільму проходила у Києві у Пироговому у 2013-2014 рр під час Євромайдану.

У Канаді зняли художній фільм про Смілу (ВІДЕО)

Головні ролі у фільмі виконують голівудські зірки:
Юрій — Макс Айронс (відомий за фільмами «Червоний капелюшок», «Жінка в золоті», «Гостя») Наталка — Саманта Баркс (відома за фільмом «Знедолені»), Іван — Теренс Стемп (відомий насамперед за фільмами «Зоряні війни» і «Супермен»), Ярослав — Баррі Пеппер (відомий насамперед за фільмами «Врятувати рядового Райана» і «Зелена миля») 

У Канаді зняли художній фільм про Смілу (ВІДЕО)

Сюжет фільму: 
Юрій — молодий українець, який живе в своє задоволення в містечку Сміла на Черкащині. На відміну від свого войовничого батька Ярослава та сумнозвісного діда Івана, Юрій — талановитий художник, який з дитинства неймовірно закоханий у Наталку. Вони й не здогадуються про розростання влади Радянського Союзу та про політичні загрози, що стоять перед народом України.

Після смерті радянського лідера Володимира Леніна, тиран Йосип Сталін жадає відплати і заявляє про свій жорстокий намір забезпечити виконання колективізації, яка була розпочата його попередником, таким чином підкорити «голодуючих» українців.

Група солдатів-більшовиків, під керівництвом жорстокого хлопця Сергія, відправляється до Сміли для організації штучного голоду.

Ярослав та Іван героїчно захищають містечко, але й вони безсилі проти більшовицької армії. Після жорстокого повішення Ярослава, поранений Іван шукає помсти та намагається змиритися з утратою свого сина воїна та з пацифізмом свого онука Юрія. Репресивний режим більшовиків створює Голодомор — навмисно організований Сталіним геноцид. Чи зможе кохання Юрія та Наталки пережити Голодомор?

У Канаді зняли художній фільм про Смілу (ВІДЕО)

Стрічка вийде в канадський прокат у січні 2016 року. Українська прем’єра планується навесні 2016 року.

У двох із десяти черкаських супермаркетів покупців обслуговують російською

У двох із десяти черкаських супермаркетів покупців обслуговують російською
Чи зобов’язані черкаські продавці говорити державною мовою та що робити, коли Ви зіткнулися з мовною дискримінацією?
Згідно з Конституцією, українська мова є державною. Рішенням Конституційного суду України від 1999 року (справа про застосування української мови) визначено, що українська мова є обов’язковою для вживання в усіх публічних сферах життя. Це стосується, зокрема, сфери обслуговування, де вживається українська або інша мова, прийнятна для сторін. Останнє ж допускається на вимогу чи прохання споживачів вживати іноземну мову.
Як зазначає черкаський юрист Андрій Семиз, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їхніх потреб у сфері обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів, пов’язаних з мовою володіння споживача, не допускається.
Небажання персоналу продовжити спілкування українською на прохання клієнта є дискримінацією мови та порушенням прав громадян. Так, нещодавно в одному з супермаркетів, що в центрі Черкас, касир не захотіла обслуговувати покупця державною мовою та навіть покликала охоронця, аби вивести його.
Цей випадок не перший у місті. Минулого року в Черкасах по вулиці Грушевського (колишня Котовського), де розташований пункт прийому вторсировини, працівники цього закладу відмовилися обслуговувати містян, які розмовляють українською мовою, мовляв, «западенцев не обслуживаем».
Директор черкаського кадрового агентства Дарина Гресь-Ліпатова вважає, що володіння персоналу певними мовами залежить зокрема й від посадової інструкції.
«За стандартами у сфері обслуговування персоналу бажано володіти кількома мовами. Однак якщо посадова інструкція того ж супермаркету визначає, що касир обов’язково має обслуговувати покупця українською мовою або переходити на неї за вимогою клієнта,то працівник має цього пункту суворо дотримуватися. У разі відмови – звичайно, помилку допускає працівник. Взагалі, перш ніж приймати на роботу працівників сфери обслуговування, кандидати проходять тестування, їх повністю інформують щодо поведінки та манери спілкування із покупцями», – зазначає Дарина Гресь-Ліпатова.
Разом з тим, мовний експеримент, проведений vikka.ua у Черкасах, показав, що у вісьмох з десяти супермаркетів касири обслуговували українською. В одному місцевому супермаркеті на прохання перейти на державну мову касир погодилася й почала спілкування українською. Ще в одному працівниця відповіла на прохання лише посмішкою і продовжила обслуговувати російською.
За словами юриста Андрія Семиза, у разі отримання відмови в обслуговуванні українською мовою існує простий та не надто нервовий спосіб вирішення конфліктної ситуації.
«Від споживача, як свідчить практика, достатньо описати ситуацію, що сталася, залишити скаргу на працівника, котрий відмовив в обслуговуванні державною мовою в книзі відгуків та пропозицій», – пояснює Андрій Семиз.
Також він додає, що керівник закладу обслуговування або його заступник зобов’язаний в тижневий термін розглянути запис, що внесений до Книги відгуків і пропозицій, розібратися по суті питання та вжити необхідних заходів до усунення недоліків і порушень в роботі підприємства або до реалізації висловлених пропозицій.
Нагадаємо, скандальну касирку черкаського супермаркету, яка відмовилася обслуговувати покупця українською, звільнили.

Мотофестваль у Черкасах

Мотофестиваль у Черкасах: вражаючі трюки байкерів та найдовша колона (ФОТО, ВІДЕО)
Встановивши рекорд у Дахнівці, учасники мотофестивалю «похизувалися» «залізними конями» та вміннями у центрі міста.
Найдовшу рекордну колону, довжиною 1 652 м, утворили сьогодні у Черкасах. Експерт зафіксував 715 моторів.
Потому на Соборній площі учасники Міжнародного мотофестивалю «Дорога на Січ», вишикували байки та колоритні автомобілі.
Містян дивували трюками справжні екстремали. Зробивши колективне фото, байкери рушили у бік «Дахнівки», де вже другий день триває фестиваль.

У Черкасах покажуть виствку про бійців АТО

У Черкасах покажуть виставку про бійців АТО«Переможці» – соціальний мультимедійний проект під такою назвою відкриють уже цієї суботи, 6 серпня, у фойє обласної філармонії. Тут презентують світлини бійців АТО, які під час воєнних дій на сході країни втратили кінцівки та використовують протези, але не втратили найголовнішого – волі до життя. Про це «Нова Доба» дізналася в прес-службі Черкаської міської ради.

Ця виставка є спільним проектом телеканалу «1+1» та журналу «Viva». Її, крім українців, бачили в США, Канаді та Брюсселі. У Черкасах ці світлини покажуть завдяки благодійному фонду «Народжені в сорочці» за підтримки обласної і міської влади.

Як зазначають організатори виставки, попри всю складність теми, фотографи намагалися передати передати життєствердну філософію людей, яких випробовує доля, але вони продовжують жити – закохуються, створюють сім’ї, на повну реалізовують себе.

– Це неймовірно життєствердна виставка, хоча на світлинах і зображені бійці, яких спіткала біда, вони – сильні духом. Їхній внутрішній силі ще можна позаздрити, – розповідає організатор благодійного проекту «Народжені в сорочці» Роман Кругляк. – Власне, ідея виставки в тому, щоб люди, які теж вимушені пересуватися на протезах, усвідомлювали, що так, певні труднощі є, але життя продовжується. Мені б хотілося, щоб цей проект побачили в усіх українських містах.

За його словами, у кожного з бійців на фото – унікальні історії, які підтверджують, що вони й далі – повноцінні члени суспільства. Побачити цю виставку в Черкасах можна до 23 серпня.

Актори про театр: «Зносьте його, до бісової матері!»

Актори про театр: «Зносьте його, до бісової матері!»
Сьогодні рік, як у Черкаському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка трапилася пожежа. Вона – пошкодила сцену та вщент зруйнувала дах будівлі. До всього, за увесь цей час владці ніяк не змогли знайти кошти на ремонт. За рік у згоріле приміщення безперешкодно «потрапляв» сніг, дощ, а також у ньому почали рости чималі гриби. 

Однак, колектив театру, попри все, продовжив свою роботу і виступи, постійно нагадуючи і містянам, і чиновникам, що театр у Черкасах – таки живий. До річниці цієї «мистецької трагедії» актори театру Максим Рижевол та Олег Телятник оприлюднили досить філософське відео щодо необхідності існування театру взагалі, адже в Черасах є один – ляльковий. Тож актори і розмірковують над питанням: «То, може, одного й досить?».
Саркастично, у своєму відеозверненні, актори звертаються до влади: 
– Зносьте його, до бісової матері, під ноги! Ми тут городи посадим!
                                                                       

Черкаський гурт запалив на популярному фестивалі у Львові

                                         Черкаський гурт запалив на популярному фестивалі у Львові (ВІДЕО)
«Спів братів» бореться за звання найкращого гурту серед вуличних виконавців.
У Львові триває Alfa Jazz Fest, де виступають відомі дазові музиканти з усього світу. У межах фестивалю цього року влаштували Street Musiс.
У ролі вуличних музикантів виступили і черкащани. Гурт «Спів братів» виконували свої кращі пісні протягом години 25 червня.
Тепер триває смс-голосування за найкращий колектив-учасник. Переможець отримає 25 тис. грн. на придбання музичних інструментів та обладнання.
Нагадаємо, одному з братів Антонію потрібна нова гітара.     

Лояльність, із знком "мінус".


/Юлія Вовкодав
.

П’ятниця тринадцяте, вечір, надворі дощ. Маршрутка №29 — повна повнісінька. Люди, втомлені після робочого тижня і мокрі з дощу, піднімаються сходинками, опускають парасольки, намагаючись нікого ними не зачіпати. Але все ж зачіпають, вибачаються, втомлено посміхаються один до одного. Раді, що їдуть додому й що п’ятниця тринадцятого закінчується. На зупинці «Третя міська лікарня» заходить повнуватий сірий чоловічок у жахливих окулярах, таких, як колись у радянських фільмах носили розумні науковці. Кондуктор, жіночка з сумними очима, років тридцяти п’яти, підходить до нього й мовить завчену за сотні робочих днів фразу:

- Оплачуємо проїзд.
Сірий чоловічок подивився на неї поверх окулярів і зверхньо посміхнувся: 
- Рублі бірьотє?
Кондуктор здивувалася:
- Ні, звичайно, тільки гривні.
- А пачіму нє бірьотє? – не вгавав Сірий.
- Тому що тут територія України, – голосно відповіла кондуктор.
- А што ви на міня крічітє? – дратуючись вигукнув Сірий. – Кто ви такая вообщє? Прієхала с Мухосранска (вибачаюсь за негарне слово – авт.) і расказиваєт мнє тут.
- Ви не маєте права зі мною так розмовляти, – голос жінки-кондуктора затремтів. – Так, я приїхала із села, і що такого? Що вам не подобається?
- Ви мнє нє нравітєсь, панаєхалі сюда із задрипаних сьол і камандуют. Я тут раділся і імєю права.
- А мені не подобається, що ви народилися і живете в Україні, а розмовляєте російською.
- А ви єщьо і нєабразованая. Вот как правільна – «в Украінє» ілі «на Українє»? 
- Звісно «в».
- А вот і нєт!
- Всєгда било «на»! Ето тєпєрь панапрідумалі єрунди! Панаєхалі із Мухасранска (знову прошу вибачення, — авт.) і расказивают.
- А ви ж звідки приїхали, що все знаєте?
- Із Данєцка! Панятна?! А раділся тут, у Чєркасах!
Жінка важко видихнула, було видно, що вона робить не аби яке зусилля, аби не зірватися:
- Оплачуємо проїзд, – жорстко мовила вона, – ви мене затримуєте.

Сірий витяг пошарпаний гаманець, дістав пожмакані купюри й зневажливо, з дурнуватою посмішкою тикнув їх кондуктору. Жінка розправила гривні, поклала їх у кишеньку спеціального фартушка, і подивилася в салон, шукаючи підтримки людей. Але всі мовчали. Серед пасажирів відчувалося незадоволення і обурення, хтось навіть між собою почав обговорювати зухвальство Сірого, та жоден не підтримав жінку з сумними очима. Я теж змовчала. Не хотілося загострювати конфлікт. Здавалося, якось не коректно роздмухувати ворожнечу, треба бути лояльними до жителів Сходу, треба стримуватися. Адже час зараз непростий, напружені нерви, поламані долі. Ну й ще люди втомлені, вечір, п’ятниця тринадцятого і надворі дощ. От і мовчали. 

Сірий вмостився на звільнене місце, гордо тримаючи на обличчі свою зухвалу гримасу. Кондуктор теж присіла на своє робоче місце. За вікном плакало небо, а сльози чомусь текли по щоках у жінки-кондуктора… з дуже сумними очима.

PS: Спочатку не хотіла про це писати, знову ж таки, роздмухувати ворожнечу. Але потім подумалося – а може досить бути лояльними й терпіти зухвалу зневагу до нашої Батьківщини. На Сході вже дотерпілися. 

Посол музею "Бітлз" — черкащанин Сергій Радченко

 «Прочерк» повідомляє:    Черкащанин Сергій Радченко, який є українським послом музею «Бітлз», що знаходиться в Ліверпулі, в межах мистецького фестивалю «Три крапки» провів зустріч із черкаськими шанувальниками легендарної «ліверпульської четвірки».
Захід був присвячений 75-й річниці з Дня народження легендарного музиканта «бітлів» Джона Леннона.

 

Сергій Радченко в деталях розповів про дитинство, юність Джона Леннона, становлення гурту та навіть провів віртуальну екскурсію найвидатнішими місцями Ліверпуля, пов’язаними з музикантами. Зокрема, черкаський посол музею «Бітлз» розповів, що перші свої концерти музиканти почали грати, коли взагалі не володіли інструментами.
Сергій Радченко – один із 25 послів ліверпульського музею «Бітлз» у світі. Розповідає, що співпраця з музеєм почалась після того, як відвідав у Ліверпулі музичний магазин, директор якого дуже зацікавився ставленням українців до творчості «Бітлз». З часом Сергію запропонували пройти відбір для того, щоб отримати офіційний статус посла музею, а через деякий час його директор попросив українця зробити виставку, присвячену відомим музикантам.
– Уявіть, директор музею «Бітлз» просить мене, черкащанина, зробити виставку, присвячену «бітлам» у Ліверпулі! – захоплено розповідає Сергій.
Виставка, за словами черкаського посла, місцевих прихильників «Бітлз» вразила. Вона включала пластинки, на яких у радянські часи, обходячи цензуру, змінювали назву пісень та прізвища виконавців. А також зошит із переписаними вручну текстами пісень гурту, пластинки з рентгенівських знімків та інші цікавинки, до яких вдавались наші співвітчизники, щоб послухати «фірмý».
 
Зараз черкаський посол говорить, що буває у Ліверпулі з періодичністю один раз на два роки. Але цього вистачає, аби виконувати покладені на нього обов’язки.
– Обов’язки посла музею дуже прості – пропагувати надбання «Бітлз». Тобто конкретних завдань, що треба зробити те чи інше, – нема, – зазначає Сергій. – Але, коли йдуть якісь визначні дати, ми організовуємо різні заходи, концерти, долучаємо людей до творчості «Бітлз».
На заході, присвяченому «ліверпульській четвірці», були присутні також і черкаські музиканти. На питання, чи може якийсь із наших сучасних місцевих гуртів бодай наблизитись до легендарних «бітлів», Сергій дипломатично уникає прямої відповіді:
– Розумієте, «Бітлз» – це приклад того, як стати легендарним гуртом. Вони почали з нічого і через працю свого досягли. 10 годин щоденно працювати і працювати, тоді може щось вийде, – говорить Сергій Радченко.
Також Сергій наголошує, що в Черкасах багато прихильників «Бітлз», але для того, аби відкрити якийсь бодай «куточок», присвячений англійським музикантам, потрібно витратити багато зусиль.

Виды ортопедических матрасов. Как выбрать матрас?

kakou_matras_vubrat[1]

Виды матрасов Все матрасы делятся на следующие виды: • БОНЕЛЬ (пружины связаны между собой); • карманного типа (Pocket Spring) • беспружинные (в основном наполнителем является латекс, латексная пена). Чем они отличаются и какой из них лучший? Начнем разбираться. Как выбрать матрас? БОНЕЛЬ ортопедические матрасы это самый распространенный вид матрасов (эконом-класс), основной задачей которых является равномерно […]

У Черкасах відкрили Галерею народного мистецтва

20 серпня у Черкасах в будинку авторства архітектора Городецького на Хрещатику урочисто відкрили Галерею народного мистецтва Черкащини (Черкаського обласного осередку національної спілки майстрів народного мистецтва).
  Вітаючи усіх з відкриттям галереї, голова обласної ради Валентина Коваленко висловила сподівання, що це приміщення стане справжнім культурним осередком Черкащини:
– Війна іде, але життя триває. І Україна себе демонструє всьому світові не тільки в своїй можливості захистити свою цілісність, свою територію, але й захистити оте духовне, внутрішнє, яке робить нас сильними. Відкриття цієї галереї в нашому духовному житті Черкащини – це своєрідна блискітка. Не так часто в культурі влада зараз відчуває свою причетність. Адже зазвичай в нас культура фінансується за залишковим принципом. Але повірте, і в цьому часі ми шукаємо усі можливості, аби підтримати нашу культури, наших митців, – підкреслила Валентина Коваленко.
Голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ольга Мартинова запевнила, що двері у галереї завжди будуть відкриті для поціновувачів народного мистецтва. Тут виставлятимуться роботи народних художників Черкащини, проводитимуться різноманітні майстер-класи.
Під час заходу відбулося також урочисте нагородження переможців щорічної обласної премії імені Данила Нарбута. У 2015 році лауреатами стали професійна художниця, майстер живопису Ніна Коваль та чотири юні митці: Іван Святина і Дарина Ситіна з Умані, Яна Кожевнікова зі Звенигородки, Атастасія Кравець з Золотоноші.
Усі присутні на святі вітали черкаських майстрів із відкриттям галереї та дарували подарунки. Заслужений художник України Олександра Теліженко презентувала ксерокопію документу, яким ще майже 20 років тому це приміщення було передане обласною владою у власність Черкаському обласному осередку національної спілки майстрів народного мистецтва. Також майстриня втілила свою давню мрію – на щастя розбила біля входу у галерею пляшку шампанського.
                                                      *     *     *
    До цього заходу Олександра Теліженко додала свої думки:
   Поскільки відкриття Галереї сучасного народного мистецтва Черкаської спілки Майстрів перетворилося на політичне шоу Ольги Мартинової,- виникає низка запитань:
1.Чому з виступів політиків склалося враження, що до О. Мартинової нічого в Черкаській народній культурі не відбувалося?
2.Чому жодним словом під-час відкриття не було згадано про Майстрів, і вони були в ролі пасивних свідків на задворках?
3.Чому із 35 Майстрів на цьому шоу присутніх було аж 7 осіб!?
4.Чому Галерея відкривалася виставкою музейних робіт уже ПОКІЙНИХ МАЙСТРІВ: Данила Нарбута, сестер Гуменюків, Макара Мухи, до яких О. Мартинова ніякого відношення не має,- а не тих, для кого Галерея створювалася?
5.Поскільки було названо точну суму депутатського внеску: 67 тис. грн., то чому не було озвучено, що основні кошти на переробку Галереї, а це більше 100 тис. грн.,- дав колишній головний регіонал області?
6.Саме ПЕРЕРОБКУ, бо, (знову ж таки, чому?) не було озвучено, що 6 років тому О. Мартинова, як нова голова Осередку, отримала Галерею у майже завершеному стані: 90% готовності, тобто, станом на 2009рік у Галерею було вже вкладено 104тис. грн. (при тодішньому курсі долара 5-8грн. !!!) і в ній уже тоді проводилися виставки, збори, аукціони, майстер- класи?!
7.Чому жодним словом не було згадано, ХТО і КОЛИ починав створення Галереї та хто ТОДІ її спонсорував?
Поскільки Ольга Мартинова має хронічну звичку ПРОДАВАТИ тих, хто підставив їй плече у її кар’єрному рості, то чи не стане Галерея платою за черговий виток їі кар’єри???
P.S. Композиція, що на фото,засвідчує той спадок, який був залишений Черкаським МАЙСТРАМ у 2009 році: Приміщення у центрі Черкас у їхній власності (ГАЛЕРЕЮ) та Каталог «Жива традиція: майстри народного мистецтва Черкащини», який увів їх усіх назавжди в історію.
   

Нынешний фестиваль «Черкасская вкусности» будет удивлять горожан блюдами национальной кухни

24 августа 2015 в Долине роз в рамках празднования Дня Независимости Украины состоится кулинарный фестиваль «Черкасская вкусности». Жители города смогут попробовать блюда национальной кухни. Так, ресторан «Соборный» угощать дерунами, ресторан-корма «Тарас Бульба» — варениками, кафе «Ламбер бас» — кулеш, БГ «Эпицентр» — борщом, Черкасская Вареничная — варениками, Черкасский государственный технологический университет — казацкой ухой, а […]

Кроки до декомунізації в Черкасах



 Учора у міському будинку культури ім. Кулика відбулись громадські слухання з приводу топонімічних змін у місті у зв’язку із прийнятими (НАРЕШТІ, на 25-му році!!!) законами про декомунізацію. Хоча, концепцію топонімічної політики Черкаської міської ради було розроблено ще у 2011 році, лише тепер настав час обговорення.
   Якщо на перший такий захід, що був запланований дещо раніш, з’явилась невелика кількість людей, то вчора у залі зареєструвалось 317  осіб (для кворуму потрібно було 300).
  Велика частина присутніх була представлена апологетами лівої ( люксембурго-пролетарської) ідеї. За певний час обговорення, вірні лєнінці зрозуміли, що їхня ідея віджила своє й «канула в Лєту  та покинули зал.  Та на той час вже певні зміни в топоніміці міста були проголосовані.
  Але, по порядку:
   У переліку до перейменування в Черкасах – більші ніж 160 вулиць. Про це на громадських слуханнях, привячених перейменуванню, повідомив член топонімічної комісії, відомий археологі і краєзнавець Михайло Сиволап.

Михайло Сиволап — один з авторів концепції топонімічної політики.

“Серед них є всього 24 назви, які треба відродити. А ще півтора десятки – суто черкаські наймення. Це всього 5-7% назв усіх вулиць, – сказав Сиволап. – Перейменування 46 вулиць на слуханнях – це лише перша порція. І історичні назви, суто черкаські, треба відродити і повернути сьогоднішньому місту. Бо назви інших вулиць, які не мають глибшої історії, можна по-різному перетасовувать”.
  У ході обговорень містяни прийняли декілька замін, зокрема, Петровського на Героїв Майдану; Луначарського  на Генерала Момота; Фрунзе на Верхня Горова; Піонерська на Митницька; Дзержинський узвіз на Білоцерківський узвіз; Островського узвіз на Старособорний узвіз; провулок Герцена на пров. Хижняківський; Леніна на Небесної Сотні та Святомакарівську; Кірова на Святотроїцьку; Ворошилова на Дахнівську Січ; Комунарів на Змагайлівську; Мініна-Пожарського на Соснівську; Клубний узвіз на Остріжний узвіз; пров. Кірова на пров. Ручай; Постишева на Праслов’янська; Котовського узвіз на Грецький узвіз.
  По інших вулицях були жваві та подекуди емоційні дискусії. Містяни пропонували й власні варіанти, відкидаючи ті, які радили члени топонімічної комісії. Так, вул. Вербовецького на слуханнях запропонували назвати вулицею Кобзарською. Хоча топонімічна комісія пропонувала Монастирську.

Ільїна, швидше за все, отримає назву Гайдамацька. Топонімічна комісія пропонувала повернути історичну назву – Надпільна, але містяни цей варіант не підтримали.

Кільком вулицям містяни залишили такі ж назви, як і нині. Це Добровольського (топонімічна комісія радила Сінна), Толстого (топонімічна комісія пропонувала Солом’янська), Орджонікідзе (???!!!).

Були обговорення щодо вулиці Калініна. Її учасники слухань пропонували назвати Калиновою, проте така пропозиція не знайшла підтримки. Тож проголосували за історичну назву Нижня Горова.

Перейменування інших вулиць обговорювати вже не було з ким. Понад дві години слухань втомили людей і половина містян покинули зал.
  
Рішення по результатах слухань прийматиме міська рада.

  В цілому можна робити висновок, що люди активні, але погано, що на цьму засіданні не змогли проголосувати всі назви. І це значно затримує подальший рух. Тому у майбутньому на місто чекають нові слухання з цього питання.

«К восстановлению драмтеатра нужно привлекать предпринимателей, которые скорее помогут, чем государство», — Тищенко

459fde02185db9a5dfa041786f52eea7[1]

Депутаты Черкасского городского совета должны приложить максимум усилий, для восстановление драматического театра было сделано. На досуге исторические любовные романы читать онлайн бесплатно В этом убежден руководитель фракции «Радикальной партии Олега Ляшко» в городском совете Сергей Тищенко. Там очень много людей осталось без места делать. Мы должны как депутаты максимально способствовать тому, чтобы этот вопрос был […]