Июль 14th, 2016 
Назар Обідзінський
Два роки після Майдану групи економістів, підприємців, експертів, активістів намагалися тиснути на владу, співпрацювати з нею і якимось чином реформувати нашу державу. Два роки влада майстерно каналізувала все такі спроби. Профанації з Громадського радами, з відкритими платформами, з громадськими слуханнями, з запрошенням іноземних фахівців — все це був глобальний розлучення як для внутрішнього, так і для зовнішнього споживача.
Мета у змінюють один одного міністрів, заступників міністрів, радників, прем’єрів була одна — зберегти статус кво і збільшити свій особистий добробут. НІХТО з них не намагався хоч щось змінити. Були одиниці, але про їх добрі наміри ми дізнавалися, коли їх відправляли у відставку.
Весь минулий рік група авторів законопроекту 3357 «Про податкову лібералізації» вела дискусію з урядом про податкову реформу. Нашою метою було зменшити поетапно податки до 20% на зарплату, до 15% ПДВ і замінити податок на прибуток податком на виведений капітал 15%. Весь 2015 рік ми намагалися говорити уряду про необхідність головною реформи — податкової. І нам навіть дозволили зареєструвати законопроект, але далі справа не пішла. Але що з нами стало в процесі цих нескінченних переговорів?
Ми вже згодні на 41,2% на зарплату, згодні залишити 20% ПДВ, згодні на 20% прибуток …. Нас переконують, що в бюджеті немає резерву. І ми погоджуємося і шукаємо компенсатори для злодіїв. Типу, ви там крадіть далі, а ми ось зараз знайдемо, як обкласти нерухомість або землю … Ми згодні, що немає ніяких 60 млрд крадіжки в соцфонди, що в ДФС закрили податкові ями за допомогою депонування, що немає можливості закрити 5 академій наук , що треба продовжувати фінансувати неефективні охорону здоров’я та освіту. І все тому, що так вважають міністри.
Не можна відмовляти міністрам! Адже у них є міністерства, які треба годувати. Адже кожному працівникові міністерства потрібна не тільки зарплата, квартира і лікування, але і отримання звання кандидата, а потім і доктора педагогічних, медичних, податкових та інших наук. Воюючою країні, країні в кризі потрібно щорічне підвищення кваліфікації фармацевтам і вчителям. Адже у нас найкращі в світі педагоги і фармацевти! Ми живемо невідповідно до своїх достатків! А уряду з року в рік продовжують формувати бюджет, виходячи з минулого року. Виходячи з СРСР.
І, як результат, ми падаємо все нижче і нижче в міжнародних рейтингах. Ми на нижчих місцях за економічною свободою, за інвестиційною привабливістю. Ми найбільш корумпована країна в світі. Крадіжка уряду і чиновників досягає таких масштабів, що в це навіть не віриться. Глава податкової служби може під виглядом відшкодування ПДВ перерахувати будь-яку суму з бюджету, а потім знищити бази даних і всю документацію. І ніхто йому нічого за це не зробить. Ну хіба тільки нечисленні активісти на Банковій влаштують пікет. Цілковита безкарність розклала верхівку нашої держави. Здоровий глузд загублений … Прокурори, судді, силовики перетворилися в опричнину, якій віддано на розтерзання підприємництво натомість на відданість і готовність виконувати вказівки. І все це відбивається на рівні життя громадян. Об’єктивні економічні закони не підкоряються вказівкам Прем’єра.
Мільйон українців в рік їде на заробітки за кордон. Більше 300 000 українців отримали посвідку на проживання в ЄС в минулому році.
Економісти намагаються з усіх сил. Михайло Кухар викладає свої лекції і 10 кращих книг з економіки, Олексій Геращенко пише книгу про економіку XXI століття і робить безкоштовні курси з економіки, Володимир Дубровський пише аналітичні праці з особливостей України з рекомендаціями, що конкретно тут треба зробити Anatoliy Amelin викладає досвід успішних країн і рецепти для нас … І ще багато талановитих українських економістів день у день намагаються донести до уряду прості істини, простий здоровий глузд. У Парламенті маленька жменька депутатів Тетяна Острікова, Андрій Журжій, Віктор Галасюк намагаються провести в життя хоч якісь закони, які зможуть полегшити життя громадянам.
Всі аргументи на столі. І ніхто не заперечує. Всі розуміють і знають, що треба зробити. Всі знають, як і чому багаті країни стали багатими, а бідні залишаються бідними. Всі знають, як перемогти злодійство в соціальних фондах. Всі знають, як закрити контрабанду. Всі знають, який відсоток повинен перерозподілятися через бюджет. Всі знають, що таке податкове навантаження і якою вона повинна бути, щоб країна розвивалася. Всі бачили криву Лаффера і самого метра. Всі знають, що валютне регулювання треба скасувати. Всі знають, що мораторій на землю треба скасувати. Всі все знають. Всі читали Норта і Уоліса. Всі знають про обмежений доступ. Все цитують де Сото. Всі посилаються на Бендукідзе. Але!
Мільярди …. мільярди …. мільярди …. Кому потрібна та Україна і ті українці. Ось мій шматок — він на митниці, а це мій шматок, він у фонді зайнятості, а мій Укрспирт, а мій припортовий, а моя оборонка, а мій, моя, моє, моє, моє, моє ….
Вас не нудить від цієї «еліти»?
3,14здеть і 3,14здіть,
3,14здеть і 3,14здіть,
3,14здеть і 3,14здіть.
Опубликовано в рубрике 