Архивы рубрики ‘Таку схему поломали.’

Бесплатный сыр, газ и колбаса, или Декомунизация мечт о халяве

Про субсидії, тарифи та інше супутньому.
Я категоричний противник того, щоб ціни регулювала держава, ціни повинен регулювати ринок. Як тільки держава починає регулювати ціни, виникає або просто дефіцит, як в СРСР, або тотальний дефіцит як в Венесуелі.
  Я категоричний противник вимагати від держави низьких цін. Озирніться і подивіться навколо. Там, де держава щось дає за низькими цінами або безкоштовно, виникають або побори, як в школах, або просто послуги стають такої низької якості, що про них говорити і згадувати гидко, наприклад «безкоштовна» медицина.
  Чудес не буває. У цьому світі все має ціну і обдурити цей механізм неможливо.

Говоріть, що раніше, наприклад, з газом виходило? Це вам себе обманювати виходило. Схема була такою. Спочатку Нафтогаз продавав нам дешево газ. Всім, і пенсіонерам і мільйонерам. А потім, щоб покрити діру в бюджеті Нафтогазу, ми з вами всі разом скидалися і за свої гроші закривали дірку в його бюджеті. Строго відповідно до приказки «Скупий платить двічі». Причому на компенсацію Нафтогазу скидав навіть я, хоча у мене в квартирі немає газу. Але найсмішніше, що ми не просто платили повну ціну, а й завдяки такій елегантній схемою, коли один і той же товар мав по-суті дві ціни, ми всією країною допомагали стати газовим олігархам трохи багатшими. Вони просто брали частина дешевого газу і продавали його на ринку де на його ціна була реальною, а значить, більш високою. А ми всією країною просто фінансували їх бізнес. Ідеальна схема, в якій бідні фінансували багатих.

Таку схему поламали, Ай-яй-яй. Я думаю, щоб її повернути лобістам цієї схеми готові заплатити мільярди. А ви готові їм допомогти за безкоштовно?

Ось і виходить, що ті, хто вимагає повернути дешевий газ, просто хочуть зберегти газовим монополістам їх джерело легкого заробітку. За нас же рахунок. І ще, панове, борці за народ, розкажіть мені, чого я повинен субсидіювати ціну на газ у вигляді дотацій Нафтогазу, якщо я не купив за останні 15 років, ні крапельки вашого газу?

Тут вчора якийсь дядько з уряду виступав, може навіть сам Гройсман, не запам’ятав. Так ось цей дядько сказав, що ми з вами платили Нафтогазу за його збитки від дешевого газу 110 млрд. А після переходу на субсидії — Не будемо йому платити нічого. Тобто зовсім нічого. У нас залишиться 110 млрд. Грошей, які ми можемо витратити на що завгодно. На медицину, освіту, пенсії, але точно не на газових монополістів. Так, не всі 110 млрд, а тільки 60 або 70, так як інші інші підуть на субсидії, тим кому вони реально потрібні. Розумієте 50 млрд. Проти 110? 60 мільярдів економії !!! (Цікаво, кому саме ці 60 млрд йшли в старій схемі?)

Тепер власне про субсидії.
1. Якщо хтось пропонує монетизувати субсидії, женіть його в шию. Монетизація субсидій — це відмінний спосіб крадіжки грошей, відразу у вигляді грошей. Тобто найзручніший спосіб крадіжки. Списав на мертві душі субсидію — і ти багатий.
2. Якщо хтось говорить, що якась послуга для кого-то повинна бути безкоштовною, женіть його в шию. Безкоштовних послуг не буває. За них або взагалі не платять і тоді їх перестають надавати, або платять і за тих, хто таку послугу навіть не збирався споживати, тобто викидають наші з вами гроші на вітер.

Найправильніший вид субсидій придумали німці. Вони ж німці. До їх раціональності нам поки далеко. Але хто нам забороняє підглядати і злегка «красти» їх підхід на користь нашому народу, зокрема, і нашій країні, в цілому.

Там держава просто доплачує за споживача покладену йому суму. Простіше пареної ріпи. Якщо ти послугу не спожив, то доплачувати не за що. І наш з вами бюджет з якого ці гроші платяться, заощадив гроші на щось корисне.

Тут, мабуть, потрібен приклад для точного розуміння.

Уявіть вам покладена пільга на проїзд в міському транспорті (далі всі ціни умовні). Стандартний місячний проїзний коштує 80 євро. А ваш пільговий всього 20. Тобто якщо ви купите проїзний за 20 євро, то держава, відкриє свій гаманець і доплатить за вас ще 60. А якщо ви не купите, то воно 60 євро заощадить. І тут починається найцікавіше. Якщо проїзний безкоштовний, то він потрібен всім і побільше. А якщо він грошиків варто, нехай навіть зі знижкою 75%, піпл починає вважати. І виявляється, що для походу в магазин проїзний не потрібен, а два виїзди в місяць до лікаря або одного коштує всього 10 євро. А 10 менше, ніж 20, а значить, всі хто в змозі відрізнити 10 від 20 просто не підуть за пільговими проїзними. Таким чином, всім кому пільга потрібна, держава допомогла, але, не витратив ні копійки на тих, хто цією пільгою просто не скористався. Просто і розумно. І що зовсім здорово, водій німецької маршрутки «Богдан», ніколи не скаже вам, що у нього немає місць для пільговиків. По-перше, тому що ви пільговик тільки для держави, а не для нього. А во, друге, у вас в руках повноцінний проїзний квиток. Проїзний на транспорт, який гарантує вам проїзд на відміну від будь-якого іншого документа, який з транспортом ніяк не пов’язаний.

Отже, ціни повинні бути ринковими, а пільги, адресними. А найкращий вид адресному пільги, це коли держава бере на себе тільки частину витрат, а одержувач пільги зобов’язаний бути в частці своїми власними грошима.
            Ігор Фельдман