Архивы рубрики ‘Чигирин’

“Де сонце сходить? У Чигирині!”

“Де сонце сходить? У Чигирині!” Дві сотні років тому ці слова заміняли українським патріотам гасло й відповідь «Слава Україні! Героям слава!»

І в наш час є не так вже й багато людей, здатних пожертвувати теплим місцем під сонцем заради високої ідеї української нації. У ХІХ столітті таких було ще менше – бо навіть ті, кого називали «декабристами», хоч і прагнули до змін на краще, та при цьому у більшості своїй не бачили Україну поза межами «вєлікой імперії» – Московщини. Справжнім променем світла у темному царстві азіатського панування стала спілка українських автономістів, яка у жандармських документах фігурувала як «Малоросійське таємне товариство»…
1825 року в Україні відбулися масові арешти учасників так званого Південного товариства декабристів. Учасників заговору проти царя «здав» агент жандармерії, капітан В’ятського полку Аркадій Майборода. Поки тривали арешти, капітан пригадав, що керівник Південного товариства Павло Пестель якось говорив у конфіденційній розмові, що є ще якесь таємне товариство, яке співпрацює з польськими таємними товариствами і прагне волі для України. Викликаний на допит Пестель зізнався, що справді чув про таке товариство націоналістичного спрямування і вказав на його засновника – Василя Лукашевича. Слідом за Пестелем на допитах про таємне товариство українців і про Лукашевича як його керівника розповіли й інші чільні декабристи – Михайло Бестужев-Рюмін та Матвій Муравйов-Апостол. Третього дня місяця лютого 1826 року за Василем Лукашевичем зачинилися двері Петропавлівської фортеці – сумновідомої в’язниці, куди часто потрапляли українці, які прагнули Волі. Фактично рівно за сто років до описуваних подій у «Петропавлівці» помер арештований Петром Першим за спробу «автономізації» України гетьман Павло Полуботок, а через 20 літ після Лукашевича поріг фортеці переступить ув’язнений письменник і «кирило-мефодіївський братчик» Пантелеймон Куліш…
Арештований за доносом Василь Лукич Лукашевич був з давнього козацько-старшинського роду, що вів походження від наказного переяславського полковника Луки Коломійченка. Син генерал-майора здобув чудову освіту і мав блискучу кар’єру – спочатку у Колегії іноземних справ, а потім на високій посаді статського радника при міністрові внутрішніх справ імперії, яким тоді був теж українець і нащадок старшинського козацького роду – Віктор Кочубей. Коли у Франції відбулася буржуазна революція, Лукашевич був серед тих, хто підтримав її вільнолюбні ідеї. Українці в усі часи були найменш благонадійними з точки зору жандармської охранки. Розголосу, скажімо, набула справа українця Іларіона Шишкіна з Чернігівщини, якого було жорстоко покарано за те, що «под вліянієм французской рєволюціі» плюнув на портрет московського царя. А Лукашевича звільнили з МВС за те, що хтось доніс, що він… за столом підняв тост «За Наполеона Бонапарта!»
Пішовши у відставку, він упродовж 18 років очолював дворянство Переяславського повіту Київщини. Після вторгнення військ Наполеона Лукашевич, який підтримував революційні ідеї Бонапарта, але аж ніяк не його претензії на окупацію українських та інших земель Європи, відзначився створенням і оснащенням найбільш боєздатного добровольчого підрозділу з українців свого повіту. При цьому підрозділ вибудовувався за принципом давньої козацької сотні, а кіньми, їжею та амуніцією їх оснастили тогочасні «волонтери», серед яких меценатством відзначився знов-таки Василь Лукашевич.
На час арешту у справі «Малоросійського таємного товариства» Лукашевич мав найвищі відзнаки імперії, серед яких – орден Святого Володимира та орден Святої Анни з діамантами, та вони не допомогли б, якби не розум, витримка і холоднокровність українця.
Лукашевич був автором підпільного «Катехізиса автономіста» – програмного документа створеного ним товариства. «Катехізис» передбачав боротьбу за скасування кріпацтва, ліквідацію самодержавства і здобуття незалежності для України. Все, що свідки у справі знали з «Катехізису» – це те, що він розпочинався словами: «Де сонце сходить? У Чигирині!», бо учасники товариства використовували ці слова як гасло-вітання і відповідь на нього. Також із допитів арештованих декабристів «Південного товариства» випливало, що до «Малоросійського таємного товариства» входили виключно українці – на тому «розвіддані» жандармської охранки і вичерпувалися…
Зрозумівши з невпевненості слідчого, що той не має достатньо доказів, Василь Лукашевич спокійно і виважено відповідав на запитання численних допитів під час кількамісячного ув’язнення. Довіру слідчого здобув тим, що не відмовився ні від слів про Чигирин, ні від того, що за однодумців мав саме українців. Заявив, що про Чигирин постійно нагадувалося як про столицю гетьмана Хмельницького, який за союзника собі взяв московського царя. А чому тільки українці? Бо кому ж, як не українцям, треба весь час нагадувати, що московити – їхні «братья»? Сказав, що товариство взагалі не було оформлене – так, збиралися собі просто вряди-годи у Києві і в Борисполі побесідувати – та й не більше того. Можна лише гадати, як нащадкові козаків вдавалося приховувати іронію в очах і в голосі…
Не дуже вірилося в те слідчому, але реальних доказів крамольності задумів підслідного не було. Інші, хто проходив у справі «таємного товариства» як співучасники (серед них, до речі, був і письменник Іван Котляревський), теж описували свої зустрічі з Лукашевичем як «ісключітєльно мірноє чаєпітіє і бєсєди на тєму історіі і іскусства». Нічого істотного не дало слідству і «відпрацювання контактів» Лукашевича у Києві, Полтаві, Чернігові, у Золотоноші на сучасній Черкащині. Співзасновник товариства Михайло Новиков на той час взагалі помер, і родичі спалили усі його документи.
Можливо, саме тому до нащих часів не дійшов і «Катехізис автономіста».
Василя Лукашевича, який був звільнений, але до кінця життя перебував під наглядом жандармерії, не стало у вересні 1866 року – він був похований поруч з дружиною на Книшовому цвинтарі (знищеному у радянські часи), поблизу родового помістя в Борисполі. Та не щезли ідеї, посіяні ним на полі боротьби за волю нації.
Організація, умовно названа жандармами у кримінальній справі «Малоросійським таємним товариством», стала ще однією ланкою подальшої боротьби проти московського панування…
Твори соратника Лукашевича, Івана Котляревського, сприяли остаточному оформленню літературної української мови, яку весь світ, окрім найгіршого ворога України, визнає наймилозвучнішою…
Під впливом «Катехізиса автономіста» Лукашевича пізніше творилася програма «Кирило-Мефодіївського братства», до якого входив Тарас Шевченко…
Цікава ще одна деталь: серед нащадків роду Лукашевичів – Андрій Білецький, сучасний націоналіст, депутат Верховної Ради України, якого всі більше знають як воїна і командира полку «Азов», у складі якого воює й черкащан багато…
 Андрій КРАВЕЦЬ, “Козацький край”.

Чигирин – місце народження нової нації


Фонд процвітання Чигиринщини запрошує на презентацію проекту «Чигирин – місце народження нової нації».
В програмі:
− презентація проектів розвитку Чигиринського району для інвесторів та меценатів
− концерт за участь фольк-гурту KOZAK SYSTEM, ILLARIA, гурту VRODA та інших артистів
− показ автентичного національного вбрання
− народі танці, виставки, забави та розваги
− частування традиційними чигиринськими стравами та напоями

Ведучі – Заслужена артистка України Анжеліка Рудницька та Володимир Остапчук.
Дрес-код – вбрання з використанням елементів національного етно-стилю.
Вартість запрошення – 1000 грн. – внесок у нову Чигиринщину
Стосовно запрошень звертайтесь: 0931604073

У Росії – істерика: «бдітєльниє гражданє нєгодуют» з приводу того, що Україна часів Гетьманщини названа Україною, а Чигирин – її політичним центром

Під обкладинкою цієї книжки з «правільним» портретом царя «бдітєльниє родітєлі» знайшли інформацію про «нєправільную» Україну

У найгірших традиціях часів радянського НКВД розгорнувся скандал у російському Єкатеринбурзі – місцеві «бдітєльниє гражданє» знайшли у шкільному підручнику з історії «скритиє проіскі врагов народа». У «Комсомольській правді» в статті Данііла Свєчнікова описується «ужас, обуявший родітєлєй уральскіх школьніков», коли вони заглянули у шкільний підручник з історії і ретельно перевірили, що там пишеться про гетьмана Богдана Хмельницького. Назва статті в газеті містить багато слів, очевидно, щоб передати «вєсь ужас і драматизм сітуаціі», бо там Україну було названо… Україною, а по телевізору ж кісєльовські агітатори кажуть, що треба називати «Малоросією». Та й Чигирин, на думку суворих уральських цензорів, занадто возвеличений…

Отже, процитуємо статтю «комсомольськоправдного» Свєчнікова, яка називається «Родители уральських школьников: «Из-за ошибки в учебнике наши дети думают, что Украина появилась еще в 17-м веке» (цитуємо без скорочень, мовою оригіналу):
«Жители Екатеринбурга хватаются за головы: их дети не знают историю родной страны. И ладно бы сами ленились, так нет же – штудируют учебники, а толку никакого. Стали родители разбираться, искать причину и нашли ее. Она лежала в ранце, аккурат между «Алгеброй» и «Геометрией» – учебник для седьмого класса «История России конец XVI – XVIII век» подвел.
– Я когда почитал его, то с удивлением для себя обнаружил, что оказывается, в 1650-х годах вместо Малороссии уже существовало некое государство Украина, – возмутился отец одного из учеников 121-й школы в Екатеринбурге, пожелавший, чтобы его имя не называли. – И тут же рядом еще одна ошибка: на карте поперек Речи Посполитой большими буквами написано «УКРАИНА». Причем это ведь российский учебник, изданный в Москве в 2007 году. Я просто в шоке был.
В частности смутили екатеринбуржцев следующие строчки:
«На третьем этапе (1652 – 1654)… Украина вошла в состав России, обещая «быть с землями и с городами под государевою высокою рукою навеки…»
В учебном заведении, уверяют, ошибки на самом деле нет, а есть… простое упрощение сложных терминов для детей.
– В учебнике говорится об Украине, не как о государстве, которое существует сегодня, а как о Малороссии, – пояснила Любовь Соболева, директор школы №121 в Екатеринбурге. – На уроках истории мы как раз делаем на этом акцент.
Историки тем временем отмечают: упрощение упрощением, но назвать Малороссию XVII века Украиной в школьном учебнике – значит запутать детей.

На сторінках підручника жирні червоні позначки біля кожного слова УКРАЇНА залишили явно істЕрики, а не істОрики…

– Для людей XVII века слово «украина» или вернее «окраина» обозначало любую пограничную территорию российского государства на юге, на западе и на юго-западе, – объяснил Яков Лазарев, научный сотрудник лаборатории эдиционной археографии Уральского федерального университета. – Однако, в рамках той подачи материала, которая присутствует в учебнике на указанных страницах нет пояснения, что под Украиной на самом деле подразумевается Малороссия. Из-за этого создается ложное представление, что мы имеем дело с неким самостоятельным государством.
Кроме того, тут же на соседней странице историки находят еще несколько спорных строчек – в главе про Русско-турецкую войну.
– Здесь написано: «Летом 1678 года султан направил к политическому центру Украины – Чигирину – 200-тысячную армию. Туда выступило объединенное русско-украинское войско». Но, во-первых, выступило не русско-украинское войско, а как минимум русско-казацкое, – отмечает Яков Лазарев. – Кроме того, это было не совместное войско. Казацкие полковники не находились в равном положении с московскими воеводами, а подчинялись им. Во-вторых, Чигирин не был политическим центром Малороссии. Чигирин – это всего лишь ставка казацкого гетмана, на тот момент гетмана Ивана Самойловича.
Впрочем, детям, похоже, придется и дальше учить историю России по этим учебникам. Отказаться от них не могут ни школы, ни управление образования города.
– Каждый уровень власти имеет свои полномочия, – пояснила Наталья Мезенцева, заместитель начальника Управления образования Екатеринбурга по функционированию образовательного комплекса. – Этот учебник есть в федеральном перечне учебников утвержденных Министерством образования и науки Российской Федерации. Жалоб на него раньше не поступало».
Додамо від себе: «жалоб раньше нє поступало» явно з-за того, що у попередні роки населення Росії ще не було настільки зазомбоване Путінською антиукраїнською пропагандою…
                           Джерело: «Козацький край».

  • Партнеры

  • Федерация шахмат и шашек
  • Станция переливания крови Краматорск
  • Онлайн библиотека
  • Скрипты
  • Право на Жизнь
  • Печати Краматорска
  • POLITICS. ECONOMY. LAW
  • Center of computer technologies
  • Новини Черкас
  • Fail Bit
  • Hand Work
  • Все об образование в Украине
  • games игры
  • Совместимость по знакам зодиака
  • Foto Yama
  • Гигалит! Способы заработка
  • Новости Кировограда
  • Двигайся. Путешествуй!
  • Лучший софт
  • Ремонт компьютеров
  • Интернет-магазин бытовой техники
  • Все о моде
  • Женский блог
  • Регистрация доменов 3-го уровня
  • Астрология Мистика Уфология
  • Лучший софт рунета
  • Киного
  • Все о моде
  • Я модница
  • Сплетница
  • Женский блог
  • Милая
  • Кокетка
  • Все о Мексике
  • affiliatetips
  • Авто
  • filmbabble
  • fishingthroughlife
  • Бесплатный Краматорск
  • Леди
  • Партнерки
  • Партнерки
  • Софт
  • wordpress
  • Контрольные, курсовые, дипломные работы на заказ по Украине и России
  • Бесплатные программы
  • Будь Леди
  • Красивая — женский блог
  • Дианочка — мой личный блог
  • Алиночка — мой личный блог
  • 100 рецептов красоты
  • Милана — женский блог
  • Карина — личный блог
  • Диана — мой женский сайт
  • Модная — все о моде
  • Девочки — все о девочках
  • Moda Fest
  • Киев мода
  • Яна — мій блог
  • Катя — мой сайт
  • Единственная — женский журнал
  • Ladybloger — женский блог
  • Woman Blog — женский блог
  • Киев мода
  • Женский блог
  • Анна — мой личный блог
  • Мужской блог
  • Любовь — все о прекрасном
  • Фитнес для тебя
  • Техника
  • Новости Киева
  • Авто блог
  • Мото блог
  • Авто новости
  • Мото новости
  • Будь леди
  • Новости туризма
  • Автомобильный блог
  • Женский журнал
  • Днепр блог
  • Городской сайт Днепр
  • Модная страна
  • Киев блог
  • Полтава блог
  • Новини Львова
  • Мы Красотки
  • Модна країна
  • Натали — женский блог
  • TerraWoman — женский журнал
  • Гламур — женский журнал
  • Elle — блог о моде
  • Женский журнал ivona
  • Хочу — женский журнал
  • Откровенно — женский блог
  • Глянец — женский журнал
  • MLady — женский журнал
  • Лиза- женский журнал
  • cosmo — женский журнал
  • Good House
  • Flosal — женский журнал
  • Прелесть — женский блог
  • НаШпильках — женский журнал
  • Секретик — женский блог
  • Женский журнал beauty-journal
  • Женский журнал PrettyWoman
  • Женский журнал Darina
  • Леди Босс — женский блог
  • Женский журнал Signorina
  • KeenGirl — женский журнал
  • Женский журнал Passion
  • Женский журнал Супер брюнетка
  • Женский журнал — мои секреты
  • Женский журнал
  • Женский журнал Украины
  • Женский путь
  • Женский журнал
  • Локкон Женский журнал
  • Женское кредо
  • Женский журнал
  • Женский журнал
  • Альбина
  • Женский журнал Поедашка
  • Красапета Женский журнал
  • Женский журнал
  • Firewalker Movie