Июнь 25th, 2016 
Назар ОбідзінськийВсе має свої витоки.
У 1975 році, як сказано на офіційному кремлівському сайті, Володимира Путіна після закінчення ленінградського університету взяли за розподілом в органи державної безпеки. Тільки там не сказано, що КДБ — це не середня школа і не поліклініка, туди за розподілом не приходять.
Хто застав СРСР, той прекрасно знає з довірчих розмов про негласних тодішніх реаліях: в кожному колективі — виробничому, творчому, науковому, а тим більше студентському — був стукачок з «контори». Тим більше в 70-е — під час боротьби з самвидавом, Солженіциним, боротьби з інакомисленням, антирадянщиною, сіонізмом, та чим завгодно — за ярликами тоді теж далеко ходити не доводилося.
Іншими словами, поки майбутні будівельники комунізму — а саме студенти одного з ленінградських вузів — зубрили науки, здавали іспити і заліки, ділилися один з одним враженнями від нових прочитаних книг, новими анекдотами про Брежнєва чи сміливими висловлюваннями про політику, а також — зависали на студентських вечірках, збігали з пар на пиво і на побачення, їздили в будівельний загін і на картоплю, закохувалися і фліртували, одним словом — жили, за всім цим уважно спостерігав, все старанно запам’ятовував, вивідував, що треба, а потім справно доповідав куди треба — никай , тихий і непримітний, з безбарвними очима.
І поки друзі по життєвій недосвідченості своєї і довірливості ділилися з донощиком самим сокровенним, він в цей час тренував головні свої якості, які, схоже, вже починали приносити йому успіх в житті — вміння діяти нишком, підлість і спритність, але найголовніше і необхідне для прикриття сексотства — це брехня, багато брехні, безсоромна брехня в очі одноліткам.
Судячи з усього, доносив і зраджував тіхушнік своїх сусідів по гуртожитку, одногрупників та однокурсників — сумлінно і старанно, якщо відразу ж після закінчення вузу його «взяли за розподілом» вже в штат КДБ.
А майже через сорок років з моменту, коли студентський інформатор переступив поріг всемогутньою організації, світові політики та експерти змушені були з приголомшеного відкрити для себе досконале нове явище — «гібридна війна», а попросту — війна нишком, з ввічливими чоловічками, із спореними шевронами, з Градами, тихенько під’їжджають до крайки свого кордону, поливають смертоносним зарядом українську землю і так само тихенько змотують в місця розташувань. І все це рясно прикрите брехнею і брехнею — про фашистів, бандерівців і карателів.
Майже через сорок років населення великої країни, слухняно вибрали свого часу призначеного їм президента, так само слухняно повірять в придуману ними ж брехня і стануть пишатися ввічливими чоловічками, тим, як вчасно і винахідливо була проведена операція з відбору Криму в українців, і як вдало донецький шахтар і луганський тракторист Гиркин захопив Слов’янськ, почавши тим самим бійню на Донбасі.
І абсолютно так само, як колишній донощик, а на той час уже офіцер держбезпеки, зовсім «ні причому» виявився поряд з арештом активіста на першому масовому мітингу в Союзі біля Казанського собору в 89-му році, від чого відмовляється досі в зв’язку з недоречно спливла фотографією, так само тепер і народонаселення, заливши кров’ю частина України і відібравши іншу її частину, як на духу запевняють себе і інших, що вони ні до чого — «це вони самі».
Більш того, народонаселення цієї країни вже з готовністю накидається на своїх же більш здорових співвітчизників, які стверджують, що придумана ними брехня — все таки брехня і нічого більше. І з готовністю звинувачують їх у непатріотизмі, екстремізмі, націонал-зраді (а лідер не лінується вкидати в натовп все нові і нові ярлики). І коли такого співвітчизника раптом хтось вбиває в ста метрах від Кремля, населення знову ж з готовністю вірить, що це безглузда випадковість.
Чим і примітно це маленьке відео з «голосом народу» — воно зафіксувало, що мерзенна сутність стукача зайшла в пори його народонаселення і що брехня вийшла за межі державної політики цієї держави і «пішла в маси».
Путіну залишилося тільки затвердити психологію стукача на законодавчому рівні: на розгляд в Думу сьогодні повинен бути внесений так званий пакет Яровий, за яким тепер садити будуть за все, до чого можна приліпити ярлик. І в першу чергу — за неінформування. У тому числі починаючи з 14 років. Мрії донощика збуваються.
Вже не знаю, які пісні співали ленінградські студенти на своїх вечірках. І чи були тоді в 70-х серед них українці. Напевно були. Звідки їм було знати, що ось той уважно слухає всіх тіхушнік з безбарвним поглядом накриє через сорок років їх батьківщину тужлівой «Пливе кача».
Але схоже, приготував він нові пісні і для своєї батьківщини.
Ніколай Ведмідь
Опубликовано в рубрике 