Архивы рубрики ‘Електоральний процесс.’

Український електоральний процес на тлі BREXIT


Вибачте, я не про BREXIT. Я про рівень свідомості громадянського суспільства.

Великобританія — сита, благополучна країна, з одним з найвищих рівнів доходу населення, і найдорожчою валютою в світі. Чи стане їм гірше або краще після виходу з ЄС (та й чи вийдуть?) — Це питання десяте. Все одно у них все буде добре.

Коли до мене в гості прилітає англійський друг, він непідробно захоплюється дешевизною української буденності. «Extremely cheap country», — сміється він, не дозволяючи мені діставати портмоне в пабі. Не поспішайте пишатися, дорогі українці. В даному контексті дешевизна цін коннотативно таїть в собі сенс вседержавному злиднів.

Так ось. У країні, де живуть одні з найбільш забезпечених громадян на планеті, в країні, де немає війни, а корупція ховається під плінтус разом з тарганами, в країні перемогли демократичних свобод на консультативний референдум приходить 72% населення. 72%, Карл!

Тоді як в Україні, в країні з обрушився ВВП, в країні, що чинить опір зовнішньої агресії, в країні, де реформам протистоять корупція і політичне безвольність, на вибори приходить від сили 40% населення.

І це те, що можна вважати вироком. Є, умовно кажучи, 10% майданного, фейсбучного населення, які розмиваються ордами пенсіонерів, з її комунізмом і колективним януковичем. Вся кров, все надірвані жили, весь піт, покладені на вівтар зміни і актуалізації країни, все це нівелюється фундаментальної пасивністю основної частини населення. Переважний відсоток покоління 25-55 років не хоче йти голосувати. Тому що вони твердо і непохитно впевнені, що голосуванням нічого не змінити. В основі цієї інфантильності лежить ще більш жахлива інфантильність — підсвідомо вони не хочуть нічого міняти і нести відповідальність за зміни суспільних процесів.

Простіше кажучи, вони не встають з диванів в електоральне неділю, тому що не хочуть нічого робити для країни. Їх позиція — агресивний ведений. Ведений, тому що в їх сухотному свідомості країну повинні міняти політики, а не вони. Агресивний — тому що за всю хуйню вони звинувачують чинну владу. «Ці там нагорі крадуть, а ми тут копійки отримуємо», — короткий опис їх політичного дискурсу.

Я давно виступаю за зміну виборчого законодавства. Але навіть воно, це зміна, якщо він і буде прийнято, тут навряд чи допоможе.

І що з цим робити? Питання не риторичне, але без відповіді. На жаль.
                                                                                             

Ярослав Матюшин