Архивы рубрики ‘Звичайний жебрак.’

Почім пожерти?

                                   
Сьогодні в стрічці наткнувся на обговорення цін на їжу в аеропорту Бориспіль. Взагалі моє ставлення до тих, хто часто літає з цього аеропорту і їсть в тамтешніх буфетах можна порівняти з почуттями звичайного жебрака вчителя краснопису, який потрапив на купецьке застілля. І нехай заздрість найщиріше почуття і найкращий доказ визнання чужих заслуг — залишимо його за дужками. Поговоримо виключно про ціни.
Так, в Борисполі вони просто зашкалюють. І приводити в якості порівняння аеропорт в Дубаї або Лондоні — не зовсім коректно. Тому що в Києві ти можеш пообідати в центрі міста (у свій час я робив це регулярно) в хорошому кафе в форматі «бізнес-ланч» в межах від 50 до 70 гривень. До 90 гривень — це вже, вибачте, з понтами або з алкоголем, який в бізнес-ланч не входить. Але Бориспіль — в іншому вимірі. Там зробити нормальну їжу за розумну ціну чомусь не виходить. У Жулянах, до речі, теж. У чому ж страшний секрет цього феномена? А все просто. У відсутності конкуренції.   На «Укрзалізниці» в поїздах була така ж історія. Багато років якийсь примітивний сухпай в поїзді коштував захмарно. Пиво і вода — теж. При цьому хлопці на «УЗ» просто фізично не могли забезпечити реальну конкуренцію в процесі — просто тому що не може бути в поїзді три вагони-ресторани, це занадто дорого. Але провели тендер, виграв його WOG і тепер годує пасажирів, як на своїх заправках. Я годівлю цієї мережі терпіти не можу, як і їх ціни на бензин, але це моє особисте ставлення, а в даному випадку результат відмінний. Нормальний харч за розумною ціною. Вже не сто гривень за круасан, пачку горішків і банку пива. Працює?   В аеропорту Бориспіль або Жуляни все ще простіше — там більше місця. Просто виділіть від 50 до 100 квадратів якоїсь виразної мережі з твердими цінами. Макдональдс підійде і якусь «Пузату хату» можна додати. Супчики там, соляночка, салатик. Нехай ця мережа і деградувала за останні роки страшно, але все одно — Тобто можна, ціни осудні. Солянка у них взагалі на рівні. І інші торговці якось перебудуються ближче до реальності. Тому що нерозумно продавати бутерброд невідомого віку на 105 гривень, коли поруч на твоїх очах готують гамбургер за 18. І все — проблема вирішена.   Чому питна вода коштує 35 гривень за пляшку, а в трьох кілометрах в магазині — 8? Ця відповідь я знаю, мені цікаво хто на цій маржі сидить? Директор аеропорту в частці з власником кафе? Так гнати першого вольовим рішенням міністерства інфраструктури, а другий сам піде або додасть в скромності за цінами. І Жуляни теж, так. Потребують такого ж процесі. Це ж не вимагає якихось божевільних зусиль, кардинальних реформ і залучення інвесторів. Просто відкрити нішу для реальної конкуренції. І все — вона сама почне працювати.
                                 Кирило Сазонов.