Архивы рубрики ‘КЗзПП.’

Чартер недоторканих


Тут напередодні пам’ятного вже матчу Україна з північноірландцями Верховна Рада подарувала нам від себе не так щоб спортивну, але інтригу: ще в середу пішли заяви деяких депутатів, що вечірнє засідання в день гри буде зірвано — велика партія нардепів-уболівальників збирається відправитися чартером (пару годин літа в одну сторону) прямо на поєдинок Євро-2016. І дійсно, за три години до гри Рада спорожніла — і мало не в гучній тиші голова змушений був достроково закрити засідання, хоча електронна реєстрація показала присутність в залі 332 депутатських карток.

Ну тобто в звичайний будній день, у робочий час — зірвано засідання, на якому повинні були прийматися важливі для держави закони. Він же передостанній день сесії перед канікулами. У воюючою країні, якої катастрофічно не вистачає часу для реформ.

Я ось не полінувався, оживив в пам’яті для себе одне відео — в один з перших днів після втечі Януковича майданівці зупиняють кортеж Яценюка і тільки що звільненій Тимошенко, які проігнорували прийняті для всіх правила виїзду з аеропорту, з зауваженням (дослівно): «ми всі розуміємо , але ми хочемо побудувати нову Україну, де не буде блатних. Ми люди в Україні і закон для всіх однаковий ». На що Арсеній Яценюк посилено киває головою: «Ви абсолютно праві, буду виправлятися» і так само посилено дякує.

Вибачте, я щось пропустив? Вже все? Коли вся країна дотримується КЗпП і правила внутрішньої моралі і відповідальності — вчителі в школі навчають прийшли вчасно діточок, лікарі в поліклініках лікують невчасно (для себе) хворих, але вчасно прийшли на призначене їм час пацієнтів, у нас вже знову з’явилися барі, для яких немає ні КЗпП, ні моральної відповідальності?

Ну добре, прилетіли ви на знаменний в усіх відношеннях матч (і навіть, припустимо, прилетіли в складі, як запевняли напередодні, всього-то 2-3 чоловік нардепів). Питання із залу — як гра і результат, сподобалася вам, нє? А шо ж такое? Ви ж, напевно, за два з гаком роки роботи в парламенті зробили щось вельми істотне для того, щоб Україна, нарешті, перемагала? Прорив, може, який зробили? Або створили і забезпечили фінансуванням десятки футбольних академій і шкіл, побудували сотні манежів для пацанів, підготували і створили гідні умови для дитячих тренерів, щоб возилися з малечею? Грошей на це в країні немає? Але ж уже прибиральниця в будь-який ДЮСШ вам скаже, що для того, щоб гроші з’явилися, потрібно заткнути «чорну діру» — усепроникаючу корупцію. І щоб з нею, нарешті, почати боротися, потрібно спершу хоча б зняти недоторканність, яку ви всі дружно і полум’яно обіцяли зняти в перші ж дні роботи народними депутатами. І схоже, що прибиральниця навіть вже і знає, які закони треба було прийняти і що взагалі потрібно було зробити для виходу країни з важкого становища, але так до сих пір і не було зроблено за час вашої каденції. Не вистачає часу? Ну да ну да…

І справа ж не тільки і не стільки в успіхах, вірніше, неуспіхи наших спортсменів на даному Євро, скільки в майбутніх успіхах / неуспехах років через 10-15 — нинішньої дітвори, тренується і грає сьогодні в обшарпаних спортзалах під наглядом жебраків тренерів і на виступи яких , якщо вони туди проб’ються через 2-3 олімпійських циклу, ви теж напевно плануєте поїхати, обвернувшісь жовто-блакитним шарфиком. Та й не тільки в розвитку футболу і спорту в цілому справа.

У вас, наприклад, було 2 з гаком роки (якщо не прогулювати засідання і взагалі займатися своєю безпосередньою справою державного будівництва) допомогти цій країні піднятися, щоб найперша вилетіла з турніру команда (і тому логічно вважається на даний момент самої останньої на Євро), не була одночасно і, схоже, закономірно — займає аналогічну ж місце на континенті і за рівнем життя. Щоб на той же Євро могла собі дозволити поїхати і мала б на цей час, вільний від заробляння на день насущний, хай не одна десята частина населення, як в далекій, застуджений атлантичними вітрами Ісландії, але все ж велика частина уболівальників, ніж кілька сотень, як зараз (це якщо рахувати разом з вами).

І в такому випадку ваші виборці самі сказали б вдячно і благодушно: ну, хлопців, ну що ви справді, трудіться під вашим цим куполом, не піднімаючи голови, поїхали з нами, розвієтеся, адже і так вже попрацювали на славу!

Але немає, довелося вам нишком, конспіративно пробиратися на чартерний літак, щоб не засікли журналісти або активісти, залишивши свої картки на робочому місці для маскування. А ось приїжджаєте ви в Ліон — а на газоні місцевого «Стад де Ліона» — немає наших футболістів! Гетри, припустимо, є, а футболістів — немає. Ось, будь ласка, гетри — Коноплянки, а на протилежному фланзі — правильно! — Гетри Ярмоленко. А в воротах — ну це всяк знає — гетри П’ятова! Що? Не те пальто? І в наші ворота голи безперестанку б’ють, тому як гетри самі по собі не захищають честь країни? Ну що ви, право. На ваших робочих місцях в цей самий день рівно те ж саме — і гетри ваші, чи то пак картки, грають замість вас і голи колотяться в наші ворота. Та якби тільки в цей день …

І поки ви, змовницьки підморгуючи один одному, тоненькими струмочками розтікалися перед вечірнім засіданням Ради, щоб потім зустрітися в затишному авіасалоні за келихом гламурного напою, знаєте які коментарі найчастіше розміщувалися до повідомлень про вашому чартері? Ну, починаючи з «термінового відкликання з числа народних обранців», продовжуючи «щоб залетіли якнайдалі і більше не поверталися», і закінчуючи прикрими «про Буке, який ось коли потрібен — нету під рукою». Кровожерливі, правда? А це ж відправляють вам навздогін уявні Буки ті, хто в 2014-му акуратно і дбайливо позначав ваші прізвища та ваші партії у виборчих бюлетенях, вручаючи вам право бути своїм обранцем в цей нелегкий час, вручаючи вам свою надію на краще життя.

Ну да, виявилося, що разом з цим вам вручалася і купа пільг і преференцій, і багато інших гламурних няшек. Але тільки (і виключно) для того, щоб ви ці два роки землю рили і пил з під каблуків іскрилася, тому що часу мало, а встигнути нам треба було багато. Тому що країна, м’яко кажучи, мало того, що розкрадена, так ще й неабияк пошарпана — кризою і війною. І чекає від вас завжди, не тільки в останні дні сесії, — нічого іншого, як сидіти і сидіти над законами, вибачте, що словами Висоцького — «в обнімочку з обшарпаної гармошкою, адже вас і запросили за неї» — а саме за ваші обіцянки .

Нє, ну а може ви в робочий час поїхали подивитися і порівняти, наприклад, чи правильно у вас робочий процес поставлений, чи працюють як ви? Ну там «Слухай, давай пас Зозулі, дуже треба, важливі товариші просили, вони тебе, якщо що, не образять». Або «як опинишся один перед ворожими воротами — дуже треба по них вдарити, потім розрахуємося, ти ж мене знаєш». Що — ні такого? І б’ють по чужих воротах і свої захищають виключно виходячи з розуміння своєї ролі в процесі і розуміючи, що в даний момент саме вони — погано чи добре — захищають честь країни, і що для цього, власне, і вийшли на поле? Треба ж. Ви ось ніби теж честь країни захищаєте, а які різні підходи, правда?

Мені ось особисто прикро.

За себе, за виборців, тому що в той дощовий, градлівий і, як виявилося, огида у Франції день ми дійсно зазнали поразки. Але мова не про двох голах у ворота Пятова — ми дозволили вам по-панськи вчинити з нами, зі своїми роботодавцями. І справа не в кількості тих, хто в четвер прилетів до Франції, а в кількості тих, хто покинув Раду, не в тому чартері, який прибув до Франції, а в тому, який відбув з Ради, зірвавши яке вже за рахунком засідання. Власне цей чартер — явище, на жаль, перманетний. Але на цей раз ви втекли з роботи величезною групою, демонстративно і зневажливо.

Ну, зрозуміло, чого вам боятися — «ми ж недоторканні. А закон щодо передчасного відкликання з Ради — фіг ще коли приймемо, якщо приймемо взагалі — все ж в наших руках ».

І за вас прикро, «недоторканніх». Тому що якщо вже пішла така ажитація, то будь-які поважають себе парламентарії навиворіт б вивернулися, кожен окремо і всі разом, щоб довести — ми не такі, як ви про нас почали думати. І урочисто та зразково-показово провести цю злощасну засідання. Та й закони потрібні понаприймали, враховуючи, що через день йдіть на канікули і щоб країна не чекала тепер цих законів до наступної сесії. А ввечері піти разом з нами до телевізорів — дивитися трансляцію з Ліона. Але, на жаль, не доторкалі ви, що не дотуркалі .. Але, чесно, дуже хочеться, щоб «дотуркалі» ви якомога швидше. Зрештою — в цьому ж наш спільний інтерес.

- Потім зловили нареченого

і довго били! ….

От же ж Володимир Семенович — один рядок з його пісні згадаєш і разом накочуються в пам’яті все нові і нові рядки. Все думав, за шо ж нареченого нещасного били щось? Свято життя у людини в самому розпалі, адже все так добре і по-доброму починалося?

Не знаю. Накипіло, напевно. А він і не здогадувався, бідолаха.
                                                                         

Николай Медведь