Архивы рубрики ‘Небажання ділитися з Захарченком не прощається.’

Шантаж, погрози та розправи: як бойовики борються за владу в ДНР

Небажання ділитися з Захарченком не прощається «Міністр податків і зборів» самопроголошенної ДНР Олександр Тімофєєв (по кличці «Саша Ташкент»)
У мешканців так званої ДНР сьогодні багато проблем. І якщо обивателі обурюються через невиплати зарплат і, відповідно, порожні холодильники, а більшість «ополченців» понад усе мріють дезертирувати, то перед «чиновниками» стоїть надзавдання – вижити в цій м’ясорубці. Розуміння того, що це вдасться небагатьом, прийшло давно, а останньою жертвою боротьби за мізерні фінансові ресурси незаконної республіки став «міністр податків і зборів ДНР» Олександр Тимофєєв (Саша Ташкент), який не поділив дохід з ватажком ДНР Олександром Захарченко.
Історій, що наводять жах, за ці два роки трапилося чимало. Хтось відправився в інший світ добровільно (суїцид для певної категорії став єдиним виходом), когось «порішили» партизани, когось — соратники і спільники.
Розбіжності в лавах «однодумців» розпочалися ледь не з перших годин створення так званої «Новоросії». Тема суперечок, бійок, доносів і членоушкодження – фінансові потоки. Якщо раніше «віджимали» підприємства, магазини, машини і житло в їх законних власників, то тепер — один в одного. У хід йдуть шантаж і погрози, після яких розпочинаються фізичні розправи та усунення конкурентів. Небажання ділитися із Захарченко і Со або крисятництво не прощаються.
Показові прочуханки в ДНР – це не зміщення з посади. Таким хай тішиться плебс, який свято вірить у те, що мудрий правитель очищає ряди. Образ кришталево чесного Захарченка міцно вкорінився в головах обивателів, і жодні аргументи, що це звичайний гопник і барига, не приймаються. Вище «Захара» — тільки Путін. Наступний – Бог.
Коли хтось доводить господаря по-справжньому, його відправляють у підвали так званого «міністерства держбезпеки — МДБ» або організовують «почесні похорони загиблого від рук українських диверсантів» з криками «не пробачимо і помстимося». Насправді всі постраждалі та передчасно померлі – це ті, хто дозволив собі якусь самодіяльність.
Свіжий приклад – доля «міністра податків і зборів» Саші Ташкента, в миру Олександра Тимофєєва.
Нещодавно всі новинні ЗМІ написали, що головний рейдер ДНР помер «за загадкових обставин». Знайшлися ті, хто нібито бачив його тіло в морзі лікарні ім. Калініна і навіть на скромних (!) похоронах був присутній. Причина відходу з життя — цукровий діабет. Але перелякані, по-собачому віддані підлеглі шепочуться, що преставитися господарю «допомогли». Лікарі ж стаи категорично мовчати.
Ташкент – одна з ключових фігур у ДНР. Він не просто входив у топ-20 найбагатших жителів окупованих територій, а й займав третю сходинку в ієрархії зі статком у $17 млн доларів, залишивши позаду Ляміна, Пушилина та інших нуворишів. Цікаво, що в бандитському угрупованні, яким є ДНР, Ташкента вважають свавільним і злодієм.
Коротка біографія Тимофєєва є такою. Корінний донеччанин. Свого часу закінчив Ташкентське вище загальновійськове командне училище. Був бізнесменом середньої руки — співзасновником ТОВ «Центр супутникового кабельного телебачення «ДонСатТВ Плюс» і ТОВ «Центр супутникового кабельного телебачення «ДонСатТВ».
ЗМІ писали, що Ташкент співпереживав Майдану і навіть у березні 2014-го міркував про єдину Україну. Але раптово змінив орієнтацію та опинився в «ополченні». Брав участь у захопленні Донецької міськради.
Потім Захарченко посватав Тимофєєва в «Оплот». Як родичі по лінії першої дружини Ташкента вони не чужі. Втім, бойовики із презирством ставилися до «генерала» Тимофєєва, оскільки той нібито пороху не нюхав і на передовій його не бачили.
Хлібну посаду «міністра доходів і зборів» Тимофєєв отримав у листопаді 2014-го. Одразу набув статусу недоторканного, бо на короткій нозі із «самим». Не маючи ані найменшого поняття про податкову систему, про відрахування до бюджету, Ташкент вирішував все просто: до його кабінету зачастили ходаки з пухкими портфелями і пакетами. Скільки брав за «порішати», історія замовчує. «До його рук липне все», — розповів минулої зими обурений донецький бізнесмен.
У смак Олександр Юрійович увійшов миттєво. Перебої із зарплатою бюджетникам, пенсій та допомог і стрімке зростання цін його не хвилювали. Ревізори, що приїжджали з РФ, як розповів один зі співробітників «міністерства», «були в шоці: гори бабла, що виділяється, йдуть, як у чорну діру».
А потім в ДНР розпочалася «націоналізація по-тимофіївськи», тобто на користь суто своїх людей. «Ти легальний мародер», — на якийсь пиятиці прямо сказав Ташкенту один з подільників.
Тих, що не вгодили, одразу відправляли за грати. Наприклад, така доля спіткала «міністра палива та енергетики ДНР» Олексія Грановського, котрий не підтримав націоналізацію.
Схема рейдерства доволі проста: в «міністерстві» реєструють підприємство з такою самою назвою, на яку націлилися, потім озброєні бойовики з посвідченнями працівників «міністерства» його захоплюють, виносячи все, аж до телефонних апаратів, а потім все це потім продає нове підприємство.
Об’єкти, які опинилися під повним або частковим контролем Тимофєєва, такі: ТОВ «Мультиторг» («Амстор»), шахти ім. Кисельова (Торез), ім. Засядька. Зазіхав Ташкент і на підприємство «Макіїввугілля».
До речі, жодна колона машин і жоден склад з антрацитом не могли зрушити з місця без особистого розпорядження Тимофєєва. Коли ставленик олігарха Курченко, «міністр палива та енергетики» Євген Файницький спробував грати у свою гру, його звинуватили в шпигунстві, в травні минулого року він помер. Прикажчиками сталі також «міністри сільського господарства» Олексій Красильников і Алію Камара, котрі обурилися проти вивозу «за кордон» зернових.
Не гребував Ташкент сигаретами та алкоголем. Дуже любив ювелірну продукцію. Гуманітарка з РФ розподілялася теж під його контролем: основна частина продуктів на ринки, дорогі медикаменти – у «свої» лікарні та аптеки, звідки він «стягував» 70% доходів.
Мародерство, непомірна данина, арешти неугодних, шантаж їхніх родичів, призначення на посади близьких людей, які вміють тільки грабувати і красти, — по суті, у ДНР діяла ОЗГ на чолі з Тимофєєвим. Абсолютно зрозуміло, з ким він до пори до часу ділився. Але, мабуть, в якийсь момент почав скупитися.
Терпець урвався, коли за його участю «віджали» бензин, який постачається підприємствами Курченко в ДНР за передоплатою. Захарченко швидко зорієнтувався і звинуватив Ташкента в тому, що він ніби вкрав і бензин, і газ, відправивши його 1 листопада 2015 року «на підвал». Таким чином, Захарченко вбив двох зайців, оскільки до того часу з’явився слух, що Ташкент мітить на місце ватажка ДНР.
Однак Тимофєєв швидко вийшов на волю: поклопотав хтось серйозний, кому Захарченко не міг відмовити. Але розстановка сил в ДНР вже стала іншою. Ситуація загострювалася. До того ж Захарченко розумів, що якщо Він почне «зливати», мало не покажеться нікому. Відомий російський блогер Анатолій Несміян (Ель Мюрід) написав: «Тимофєєв був у курсі всіх чорних, сірих і білих схем, так само, як і до кого вони привели».
Загалом бажаючі розправитися з Ташкентом давно стояли в черзі. Правда, через день після новини про смерть на його сторінці в соцмережах з’явився запис: «Дякую всім, похорон закінчений)))». А пізніше його, живого і здорового, начебто бачили і навіть зняли.
Живий Ташкент чи ні, але в будь-якому випадку діяльність «правосеків» із «бендерівцями» тут ні до чого. У ДНР йде кривава війна своїх зі своїми. Коментуючи цю ситуацію, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолій Октисюк вважає, що в ДНР триває боротьба за доступ до ресурсів, яких не так вже й багато. «Адже фактично «республіка» сидить на російських дотаціях. Ситуація навколо Тимофєєва-Ташкента вкотре підтверджує гіпотезу про те, що порушувати наявний харчовий ланцюжок у ДНР не можна, бо після цього може статися фізична розправа або в кращому випадку – профілактична бесіда в казематах МГБ», — підтвердив Октисюк.
Максим Тарасов

Шантаж, погрози та розправи: як бойовики борються за владу в ДНР

Небажання ділитися з Захарченком не прощається «Міністр податків і зборів» самопроголошенної ДНР Олександр Тімофєєв (по кличці «Саша Ташкент»)
У мешканців так званої ДНР сьогодні багато проблем. І якщо обивателі обурюються через невиплати зарплат і, відповідно, порожні холодильники, а більшість «ополченців» понад усе мріють дезертирувати, то перед «чиновниками» стоїть надзавдання – вижити в цій м’ясорубці. Розуміння того, що це вдасться небагатьом, прийшло давно, а останньою жертвою боротьби за мізерні фінансові ресурси незаконної республіки став «міністр податків і зборів ДНР» Олександр Тимофєєв (Саша Ташкент), який не поділив дохід з ватажком ДНР Олександром Захарченко.
Історій, що наводять жах, за ці два роки трапилося чимало. Хтось відправився в інший світ добровільно (суїцид для певної категорії став єдиним виходом), когось «порішили» партизани, когось — соратники і спільники.
Розбіжності в лавах «однодумців» розпочалися ледь не з перших годин створення так званої «Новоросії». Тема суперечок, бійок, доносів і членоушкодження – фінансові потоки. Якщо раніше «віджимали» підприємства, магазини, машини і житло в їх законних власників, то тепер — один в одного. У хід йдуть шантаж і погрози, після яких розпочинаються фізичні розправи та усунення конкурентів. Небажання ділитися із Захарченко і Со або крисятництво не прощаються.
Показові прочуханки в ДНР – це не зміщення з посади. Таким хай тішиться плебс, який свято вірить у те, що мудрий правитель очищає ряди. Образ кришталево чесного Захарченка міцно вкорінився в головах обивателів, і жодні аргументи, що це звичайний гопник і барига, не приймаються. Вище «Захара» — тільки Путін. Наступний – Бог.
Коли хтось доводить господаря по-справжньому, його відправляють у підвали так званого «міністерства держбезпеки — МДБ» або організовують «почесні похорони загиблого від рук українських диверсантів» з криками «не пробачимо і помстимося». Насправді всі постраждалі та передчасно померлі – це ті, хто дозволив собі якусь самодіяльність.
Свіжий приклад – доля «міністра податків і зборів» Саші Ташкента, в миру Олександра Тимофєєва.
Нещодавно всі новинні ЗМІ написали, що головний рейдер ДНР помер «за загадкових обставин». Знайшлися ті, хто нібито бачив його тіло в морзі лікарні ім. Калініна і навіть на скромних (!) похоронах був присутній. Причина відходу з життя — цукровий діабет. Але перелякані, по-собачому віддані підлеглі шепочуться, що преставитися господарю «допомогли». Лікарі ж стаи категорично мовчати.
Ташкент – одна з ключових фігур у ДНР. Він не просто входив у топ-20 найбагатших жителів окупованих територій, а й займав третю сходинку в ієрархії зі статком у $17 млн доларів, залишивши позаду Ляміна, Пушилина та інших нуворишів. Цікаво, що в бандитському угрупованні, яким є ДНР, Ташкента вважають свавільним і злодієм.
Коротка біографія Тимофєєва є такою. Корінний донеччанин. Свого часу закінчив Ташкентське вище загальновійськове командне училище. Був бізнесменом середньої руки — співзасновником ТОВ «Центр супутникового кабельного телебачення «ДонСатТВ Плюс» і ТОВ «Центр супутникового кабельного телебачення «ДонСатТВ».
ЗМІ писали, що Ташкент співпереживав Майдану і навіть у березні 2014-го міркував про єдину Україну. Але раптово змінив орієнтацію та опинився в «ополченні». Брав участь у захопленні Донецької міськради.
Потім Захарченко посватав Тимофєєва в «Оплот». Як родичі по лінії першої дружини Ташкента вони не чужі. Втім, бойовики із презирством ставилися до «генерала» Тимофєєва, оскільки той нібито пороху не нюхав і на передовій його не бачили.
Хлібну посаду «міністра доходів і зборів» Тимофєєв отримав у листопаді 2014-го. Одразу набув статусу недоторканного, бо на короткій нозі із «самим». Не маючи ані найменшого поняття про податкову систему, про відрахування до бюджету, Ташкент вирішував все просто: до його кабінету зачастили ходаки з пухкими портфелями і пакетами. Скільки брав за «порішати», історія замовчує. «До його рук липне все», — розповів минулої зими обурений донецький бізнесмен.
У смак Олександр Юрійович увійшов миттєво. Перебої із зарплатою бюджетникам, пенсій та допомог і стрімке зростання цін його не хвилювали. Ревізори, що приїжджали з РФ, як розповів один зі співробітників «міністерства», «були в шоці: гори бабла, що виділяється, йдуть, як у чорну діру».
А потім в ДНР розпочалася «націоналізація по-тимофіївськи», тобто на користь суто своїх людей. «Ти легальний мародер», — на якийсь пиятиці прямо сказав Ташкенту один з подільників.
Тих, що не вгодили, одразу відправляли за грати. Наприклад, така доля спіткала «міністра палива та енергетики ДНР» Олексія Грановського, котрий не підтримав націоналізацію.
Схема рейдерства доволі проста: в «міністерстві» реєструють підприємство з такою самою назвою, на яку націлилися, потім озброєні бойовики з посвідченнями працівників «міністерства» його захоплюють, виносячи все, аж до телефонних апаратів, а потім все це потім продає нове підприємство.
Об’єкти, які опинилися під повним або частковим контролем Тимофєєва, такі: ТОВ «Мультиторг» («Амстор»), шахти ім. Кисельова (Торез), ім. Засядька. Зазіхав Ташкент і на підприємство «Макіїввугілля».
До речі, жодна колона машин і жоден склад з антрацитом не могли зрушити з місця без особистого розпорядження Тимофєєва. Коли ставленик олігарха Курченко, «міністр палива та енергетики» Євген Файницький спробував грати у свою гру, його звинуватили в шпигунстві, в травні минулого року він помер. Прикажчиками сталі також «міністри сільського господарства» Олексій Красильников і Алію Камара, котрі обурилися проти вивозу «за кордон» зернових.
Не гребував Ташкент сигаретами та алкоголем. Дуже любив ювелірну продукцію. Гуманітарка з РФ розподілялася теж під його контролем: основна частина продуктів на ринки, дорогі медикаменти – у «свої» лікарні та аптеки, звідки він «стягував» 70% доходів.
Мародерство, непомірна данина, арешти неугодних, шантаж їхніх родичів, призначення на посади близьких людей, які вміють тільки грабувати і красти, — по суті, у ДНР діяла ОЗГ на чолі з Тимофєєвим. Абсолютно зрозуміло, з ким він до пори до часу ділився. Але, мабуть, в якийсь момент почав скупитися.
Терпець урвався, коли за його участю «віджали» бензин, який постачається підприємствами Курченко в ДНР за передоплатою. Захарченко швидко зорієнтувався і звинуватив Ташкента в тому, що він ніби вкрав і бензин, і газ, відправивши його 1 листопада 2015 року «на підвал». Таким чином, Захарченко вбив двох зайців, оскільки до того часу з’явився слух, що Ташкент мітить на місце ватажка ДНР.
Однак Тимофєєв швидко вийшов на волю: поклопотав хтось серйозний, кому Захарченко не міг відмовити. Але розстановка сил в ДНР вже стала іншою. Ситуація загострювалася. До того ж Захарченко розумів, що якщо Він почне «зливати», мало не покажеться нікому. Відомий російський блогер Анатолій Несміян (Ель Мюрід) написав: «Тимофєєв був у курсі всіх чорних, сірих і білих схем, так само, як і до кого вони привели».
Загалом бажаючі розправитися з Ташкентом давно стояли в черзі. Правда, через день після новини про смерть на його сторінці в соцмережах з’явився запис: «Дякую всім, похорон закінчений)))». А пізніше його, живого і здорового, начебто бачили і навіть зняли.
Живий Ташкент чи ні, але в будь-якому випадку діяльність «правосеків» із «бендерівцями» тут ні до чого. У ДНР йде кривава війна своїх зі своїми. Коментуючи цю ситуацію, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолій Октисюк вважає, що в ДНР триває боротьба за доступ до ресурсів, яких не так вже й багато. «Адже фактично «республіка» сидить на російських дотаціях. Ситуація навколо Тимофєєва-Ташкента вкотре підтверджує гіпотезу про те, що порушувати наявний харчовий ланцюжок у ДНР не можна, бо після цього може статися фізична розправа або в кращому випадку – профілактична бесіда в казематах МГБ», — підтвердив Октисюк.
Максим Тарасов