Архивы рубрики ‘перевірка боеготовності.’

(Не) скрита загроза


У Росії черговий напад боєготовності. Путін наказав провести раптову перевірку Збройних сил РФ для оцінки бойової та мобілізаційної готовності. На тлі різкої активізації бойовиків в Донбасі — сигнал тривожний. Адже саме з такою «перевірки боєготовності» і почалася окупація Криму.

Одним з характерних моментів цього тренування є відпрацювання мобільності армійських підрозділів. Як заявив міністр оборони РФ Сергій Шойгу, необхідно звернути особливу увагу на мобілізаційну складову Збройних сил, стан резервних формувань, що містяться на зберіганні запаси озброєння і військової техніки. Так що «зелені чоловічки» можуть не просто швидко вскочити по тривозі, але і висунутися в «район кризової ситуації». А на чиїй території буде ця сама криза — питання окреме.

Що ж стало причиною цієї раптової перевірки боєготовності і мобільності російських військових? Основних версій дві. Перша — найближчим часом нас чекає спроба наступу бойовиків за підтримки «іхтамнетов». Так, українська армія за два роки стала серйозною силою і може міцно врізати по зубам агресору. І у Путіна вже немає тих ресурсів для великого вторгнення, які були раніше. Але вважати, що на цій підставі наступ виключено велика помилка. Щур в кутку буває дуже небезпечна. А берегти своїх солдатів і тим паче бойовиків Кремль точно не буде.

Друга версія — упертість України в переговорному процесі. Ну не хоче Київ повертати Донбас на російських умовах з амністією, особливим статусом і народною міліцією імені Мотороли. А Росії Донбас в своєму складі не потрібен. І годувати цю «республіку» все важче. Ось і йде в хід силова дипломатія. Або погоджуйтеся на наші умови і забирайте це собі, або буде війна — нормальна логіка терориста.

Дії України в цій ситуації очевидні. До ескалації конфлікту і різкого посилення військової агресії ми повинні бути готові. Завжди. В будь-який момент. Тобто забезпечення боєздатності нашої армії, фінансування оборонного замовлення, підвищення статусу і зарплат захисників — державний пріоритет. І політичний пріоритет для тих партій, які в першу чергу думають про Україну, а про свої перспективи — вже потім.

Спекуляції на тарифах, прогули в парламенті — все це брижі на воді. Головне зараз захистити Україну. Кожен на своєму місці повинен керуватися цією формулою. Навіть той, у кого є особняк в Європі і «дещо на чорний день» в офшорах. Нам усім є, що втрачати. Це наша країна. Так що гризню і інтриги потрібно винести за дужки. В першу чергу — Україна. А якщо ми будемо слабкими, то і на переговорах жодних шансів немає.