Архивы рубрики ‘Н.Савченко.’

Возвращение Надежды

Надежда Савченко последние новости: где сейчас Савченко, как прошел обмен
Як не дивно, путин вибрав шлях не вбивати Савченко. Уявляю, як важко далося йому це рішення.

Зрозуміло, що убивши її, і зробивши національним героєм типу Жанни д’Арк, він би тільки посилив України і зробив її більш згуртованими.
Але він завжди плював на розумні доводи — те, що потрапило павуку Шелоб в жвали ніколи не повинно піти живим. Але, мабуть втрутилися вищі сили, ті ж, що наполягли на звільнення Ходорковського і Надія, як той хоббіт, вирвалася таки на свободу.

Що це означає для нас? Я завжди побоювався потенційної діяльності Наді після повернення, враховуючи, скільки їй встигла нашептати Юлія Володимирівна. Тим більше, що саме настрій Савченко на співпрацю з ЮВ, смертельно небезпечне для України, міг бути однією з причин рішення путина — адже тоді він не відпускав жертву, а використовував агента в темну в своїх цілях, що цілком допускається і навіть вітається вищою школою КДБ .

Але її яскравий спіч по прильоту до Борисполя і то, як вона висловилася про політиків вселив мені оптимізм, якщо, звичайно, потім не з’ясується, що вона вважає, що серед політиків є виняток з косою. Не можу не відзначити, що Надя говорила не тільки емоційно, а й вельми розумно.

Біда України, що у нас немає лідера, який був би не забруднений бізнесом, владою та іншими речами, за яким могла б піти якщо не вся, то хоча б вся проукраїнська частина країни, як, наприклад, той же Вацлав Гавел в Чехії або, хоча б Лех Валенса в Польщі. Точніше, він у нас був — це В’ячеслав Чорновіл — гб-шні суки завжди знали, кого треба прибрати. Рано про це говорити, але з Наді може вирости така фігура.

Зараз від Наді залежить дуже багато — напевно ніхто в країні не має в даний момент такого кредиту довіри, як вона. А для країни, виснаженої війною і в якій проросійські сили не тільки піднімають голову, а щосили вже ходять, придивляючись і плануючи реванш, вона може стати саме тією останньою краплею, яка переважить в одну зі сторін.

Найближчим часом ми дізнаємося, на яку чашу терезів вона капне і не пролетить мимо обох …

А Надю я вітаю з поверненням — за одне те, як вона поводилася з тими людськими покидьками, які в россии зображують із себе суд і поліцію, їй вже треба поставити пам’ятник. Хоча я, чомусь, впевнений, що найкращою нагородою для неї буде незалежна, сильна Україна, гідна країна серед перших країн світу. І так воно і буде.

Соntra spem spero! або Надія покинула Россию


В танку що головне?
В танку головне не бздіть.
Спостерігав за Надією і її впертим і гордим козацьким характером.
Спостерігав за сльозами і соплями російських ахвіцерів-грушників.
За тим , як збиткувались над нашою жінкою-офіцером, яка виконувала свій священний обов’язок захисту Батьківщини.
І за тим як лікували і годували з ложечки російських терористів -убивць. Бо вони не офіцери і не військовополонені,а бандити і терористи,від яких тупо відмовилася «родіна».
Ще тільки солоденьку цукерочку їм за щічку не запихали і в лобик на ніч не цьомали.
Надія пропадала з кожним днем голодування Савченко. Пропадала Надія.
Боявся ,що ще одне кача попливе Україною…
Проте я сподівався. Без надії сподівався.
Без Надії сподівався.
Contra spem spero.
А зараз, коли цих обісцяних покидьків замінили на нашу українську Жанну Д’Арк, радію.
Радію як дитина.
На Кавказі є старовинна легенда про те,як цар ніяк не міг збудувати фортецю для захисту від нападників.Каміння весь час розкочувалося.
Довго ворожили ворожбити і нарешті сказали,що для того щоб фортеця була збудована, треба замурувати в стіну живу людину.
Тоді молодий юнак добровільно погодився бути замурованим . І коли його заклали каменем вже по груди,наперед вийшов мудрець і сказав: «Якщо у нас є такі люди,які готові пожертвувати собою заради народу, то невже ми не зможемо збудувати цю фортецю без цієї жертви?!»
Хлопця витягли із каменю і заходилися знову мурувати. І фортецю таки добудували.
І стоїть вона по цей час.
Божий Знак в тому,що Надія не зламалася, не скорилася і не злякалася.
Не забзділа , як в танку.
Проти неї і її українського впертого характеру не встояла вся велетенська репресивна машина нацистської московії.
Не біймося і не лякаймося і ми.
І весь той російський колос на глиняних ногах буде як ті «доблесні ахвіцери-грушеники» із сльозами і соплями кричати :»Єта нє я! Атпустітє мєня!»
Звичайно Надія — одна із багатьох заручників, яких тримають московські кати.
І одна з багатьох захисників України,які воюють не за хутірець порядний і не за гроші в калиточці і не за долю у віджатому бізнесі.
Завдяки їм Україна бореться, завдяки їм волонтерить, Завдяки їм не відступає , завдяки їм вгризається зубами у свою землю.
Це завдяки нашим воїнам з 92 бригади вдалося захопити цих грушників.
І захоплять ще і знищать ворогів ще. На всіх фронтах.
Вода камінь точить. Тут головне не зупинятися.
В танку головне не бздіть !
Чуєш, Президенте?
Якщо у нас є такі люди, то невже ми можемо не перемогти ?!

Несказанное в суде "последнее слово" Надежды Савченко

 Сегодня украинская летчица Надежда Савченко должна была произнести в суде «последнее слово», после чего суд должен был назначить дату вынесения приговора. Однако судья объявил перерыв до 9 марта.
                                                 Последнее слово
Я не признаю ни вины, ни приговора ни российского суда. В случае обвинительного приговора — апелляции не будет. Я хочу, чтобы весь демократический цивилизованный мир понял, что Россия — это страна третьего мира с тоталитарным режимом и диктатором-самодуром, в которой плюют на права человека и международное право.
Абсурдной является ситуация, когда те, кто похищают людей — подвергают их пыткам, потом еще и делают вид, что имеют право их судить! О каком справедливом суде здесь может идти речь?! В России нет суда и следствия! Здесь есть фарс кукольных марионеток Кремля. И я считаю абсолютно лишним тратить время своей жизни на то, чтобы брать в нем участие!
Поэтому апелляции не будет, а будет следующее: после приговора я продолжаю голодовку еще на десять дней, пока приговор вступит в силу, и это независимо от перевода на украинский язык, потому что им они тоже умеют очень долго тянуть время. Через десять дней я объявляю сухую голодовку, и тогда у России есть не более десяти дней, чтобы возвратить меня в Украину, откуда похитили! И меня не волнует каким образом они будут это обосновывать! Я слышала о довольно неплохих способностях Петра Алексеевича Порошенко в дипломатии. Я надеюсь, что его дипломатических способностей хватит на то, чтобы договориться в России с одним идиотом, ведь он обещал моей матери, что я еще на майские праздники 2015 года буду дома.
И пока за меня будут торговаться, жизнь меня будет покидать и Россия меня всеравно вернет в Украину — живой или мертвой, но вернет!
И все эти десять дней под воротами СИЗО будет день и ночь стоять моя сестра, и будет ждать — выпустят меня или вынесут. И если вы ее посадите, на ее место придет и станет моя мать, ей 77 лет, вы и ее посадите? Тогда на ее место станет моя подруга, мой друг, а за ними украинец за украинцем! И запомните — всех вам сюда не запихнуть! А пока мои соотечественники будут стоять, простые, честные и порядочные россияне с ближайших домов начнут им подносить горячий час, бутерброды и теплые одеяла, потому что каждый из них понимает, что завтра на моем месте может оказаться ребенок каждого из них в этой тюрьме всех народов под названием Россия!
А вот так начинаются Майданы! А оно вам нужно?! Вы же этого боитесь как огня! Поэтому Кремлю лучше вернуть меня в Украину чем скорее и живой!!!
А всему миру с демократическими ценностями лучше вовремя усвоить уроки истории и вспомнить, что в свое время Европа была толерантна с Гитлером, а Америка не была достаточно решительной и это привело к Второй Мировой Войне. Путин — это тиран с имперскими замашками, комплексами Наполеона и Гитлера вместе взятых! А медведь человеческого языка не понимает, он понимает только язык силы. Поэтому, если мы не станем более решительными и не определим вовремя правильные приоритеты, то будем скоро иметь Третью Мировую Войну!
И я, теперь уже как политик не подам руки России на политической арене. Очень не с руки подавать руку тому, кто держал тебя в наручниках, а твой народ в кандалах. Но принимая каждое свое политическое решение, я всегда буду думать, как оно отобразится на простом народе, как в Украине, так и в России. Потому что в России, несмотря ни на что, все же есть много честных, добрых и порядочных людей».

    савченко

    савченко
    савченко
    савченко
Источник:http://censor.net.ua/n377511Источник:http://censor.net.ua/n377511Источник:http://censor.net.ua/n377511

Источник:http://censor.net.ua/n377511Источник:http://censor.net.ua/n377511