Архивы рубрики ‘Сергій Пантюк.’

Сергій Пантюк: « …Поезія – це як кохання. Поезією треба займатись, а не говорити про неї…"


 «Міст. Літературні Черкаси». Під такою назвою у Черкасах проходить триденний  проект для молодих літераторів з різних міст України. Проводиться він за ініціативою обласного відділення Національної спілки письменників України та Літературного об’єднання ім. Василя Симоненка. Організувала цю триденку Олена Мяус та Оксана Галаєва — талановиті молоді поетки, гарні організаторки. Ми з Оксаною колеги по гуманітарній комісії Громадської ради при Черкаській облдержадміністрації.


 Оксана Галаєва.                                                  

  Олена Мяус
 Чоловік Олени Мяус, Юрій — актор Черкаського обласного академічного театру ляльок — нещодавно повернувся з зони АТО, де боронив нашу землю від московських зазіхань. Він також є молодим літератором. На світлині він з актрисою Черкаського драматичного театру Наталкою Мамалигою під час відвідин нашими артистами бійців АТО. 

   Усі ці 3 дні були наповнені цікавими подіями, заходами, екскурсіями, майстер-класами тощо.
   Сьогодні поетична молодь України відвідає Кам’янку, зокрема  Кам’янську картинну галерею, державний історико-культурний заповідник,  історичний музей, літературно-меморіальний музей О. С. Пушкіна та П. І. Чайковського.
   
 А вчора, другого дня, одним із запланованих заходів була презентація своїх нових видань секретарем НСПУ, нашим добрим товаришем Сергієм Пантюком.

  Цю презентацію я відвідав. Дякую моїй колезі Наталці Писаревій, яка нагадала мені про цей захід. А то б пропустив, забувши про неї… А, якби пропустив, багато б втратив. 
   Це була не стільки презентація, як справжній майстер-клас від справжнього майстра, високодуховне свято української піїтики.



Це — остання книжечка, написана Сергієм. Її було видано наприкінці цього літа. 

Одним словом, прийшовши до конференц-зали Черкаського відділення НСПУ, влаштувався я зручно, відкрив рота, слухаючи Сергія, та так, з розтуленим ротом і просидів. Слова його були настільки зрозуміло-дружніми, настільки навчаючими, що, вірите, аж самому схотілося щось нетлінне написати!)))