Архивы рубрики ‘Софія Ротару.’

Талант діє на почуття!

Ну прикиньте! Софію я пам’ятаю від часу, коли вперше її побачив на сцені. Це було у 1972 році в Черкасах.
  Пізніш я спілкувався з її командою — адміністраторами, директорами…
   Тепер  з радістю викладаю цей матеріал…
                                                            *        *          *
Глибоко вражений Вчинком шанованої і улюбленої моєї співачки Софії Ротару, яка скасувала свої концерти в Криму і Росії, бо «над її Україною літають кулі» (не дослівно, але десь так).
І, в той же час, наші «українські артисти» не гребують виступати на окупованих територіях і їздити з концертним «чосом» по кацапським їбеням.
А коли їм дорікають цим, то вони стають в позу ображеної невинності, ба навіть переходять в наступ і агресивно обороняються — ми ж «співали «Соловейко щебетав» і давали інтерв’ю українською мовою». Навіть колись вишиванки носили!
Так що «рукі прочь от совісті нації» і закрийте свої чорні ротяки!
Тепер для оборонців «честі і гідності оббреханих акторів» розжую, як для діточок, що до чого.
Caesaris uxor extra suspicion! Жінка Цезаря поза підозрою!
Відомі співаки і артисти — публічні люди.
І, як їм не дивно, вони мають бути совістю нації. Така у них доля.
Як у священників.
Просто, хочуть вони чи не хочуть, але вони керують думками тисяч, або мільйонів.
І у них є обов’язок перед цими людьми. Бо можна завести в болото.
Від їх слів і дій може залежати навіть доля і життя.
В силу своєї професії, артист, співак отримує більше бонусів і преференцій, ніж може отримати проста пересічна людина, але і обов’язки на нього накладаються набагато більші.
Так, згоден, неформальні обов’язки. Скоріше совісні.
Бо талант їм даний Всевишнім, і Він їх в тім’ячко поцьомав і надихнув на творчість. Але ж і спитає теж Він. Чи добре розпорядився талантом, чи не пропив, чи не на зло його пустив?
І якщо якийсь «митець» зраджує цим неформальним обов’язкам, то це вже не публічна людина, а публічна проститутка.
Не можна служити одночасно Богу і маммоні.
І не треба кивати на політиків і бізнесменів — вони сповідують «кесарю – кесарево» за визначенням.
Якщо політики продажні, і їх ми можемо переобрати, то з артистами і співаками історія трошки інша, бо «царство їхнє не в світі цьому». Сфера впливу їх лежить в іншій площині. Акторський талант діє на почуття а не на розум. На підсвідомість.
Там де сидить душа,там де розміщується любов і совість. Саме тому артист і має вплив, бо зачіпає ті тонкі струни своєю творчістю.
І тому слово і дія артиста має набагато більший вплив, ніж, таке ж, слово і дія самого розпіареного політика. Саме тому на стінах пишуть «Цой — живий!», але ніхто не пише при здоровому розумі і за безплатно «Янукович – живий!», чи «Ляшко – навсєгда!»
Співак чи артист має для себе вибрати хто він — володар душ і помислів, служитель мистецтва, чи, хоч і дорога, але курва.
Якщо вибрав дорогу проститутки, то не треба ображатися що так і називають.
А то хочеться і смачний український борщик з’істи і на окупантський «хрєн с рєдькой» сісти.
І колишні заслуги, колишня україномовність, колишні вишиванки і колишня показна любов до України тут ні до чого.
Вишиванка — не індульгенція. Це ознака належності до твого українського роду ,який ганьбити не можна, і ,яка накладає на тебе певні обітниці ,якщо хочете.
Адже у пересічних шанувальників їхнього таланту чомусь є обов’язок битися з ворогом і гинути за Україну, а самому таланту, виявляється, можна у Сірка очей позичити і піти до окупантів на корпоративчик, відлабати концертик, отримати приз, посвітитися в реклямці.
Воно, звичайно, гроші не пахнуть, але удавати із себе зразок цнотливості і незайманості не треба.
Бо молодість мине, цицьки відвиснуть, підтяжки обличчя перестануть допомагати, талант забудеться, а таврована лілея на плечі залишиться.