Архивы рубрики ‘В.Поліщук.’

У “шевченківському” підвалі у Черкасах зібрались патріоти, щоб розповсюдити “Холодний Яр”

DSC_0024



Сьогодні в музеї “Кобзаря” у Черкасах (актова зала якого знаходиться у підвалі) презентуавли чотири останніх номери часопису черкаської спілки письменників “Холодний Яр”, яка, за словами укладача, професора ЧНУ Володимира Поліщука, стала антологією творів черкаських “реєстрових і нереєстрових” письменників. На жаль, тираж у кожного числа видання впав до 450 примірників.
   
DSC_0007
   
“Варто повернутись до минулої черговості – чотири номери на рік, як при “антиукраїнському” Тулубі, хоч сьогодні влада виділяє щоразу менше коштів на книговидання в області. Варто продовжити традицію Григорія Білоуса, який два десятиліття укладав наш часопис, ілюструвати обкладинку картинами черкаських художників”, – зазначив Поліщук.

“Здається, Вінстон Черчілль говорив: коли кажуть, що у час війни варто обмежити фінансування культури і освіти, я дивуюсь, – а за що тоді воювати? Так і сьогодні ми маємо якнайпотужніше пропагувати українське слово, українську культуру, бо саме за Україну воюють на Сході наші хлопці. Адже попередня влада згортала український дух бульдозером, а нинішня, “кучерява”, ще успішніше його виполює тихою сапою”, – додав письменник, народний депутат VII скликання Леонід Даценко.
   Зокрема, Даценко провів цікаву паралель між святкуваннями річниці Василя Симоненка за часів Тулуба, коли зал Драмтеатру не вміщав усіх охочих подивитись урочистий концерт, в тому числі і високопосадовців області, і сьогодні, коли не приходять ані губернатор, ані голова обласної ради, ані мер Черкас, і не організовують навіть молодь із шкіл та університетів, ба й анонсів жодних не дають. Так же непомітно область “відбула” і ювілей відомого українського письменника, лауреата Шевченківської премії, нині сущого черкащанина Василя Захарченка. Напевне, за словами Даценка, якби область відзначала 80-ту річницю з дня народження не Захарченка, а якогось “Нахмана” чи “Кобзона”, то салюти тривали б місяць. До того ж, зневажливе і байдуже ставлення влади до культури проявляється вже в тому, що більше року управління культури Черкаської ОДА залишається без очільника.
   “Збереження нашого українського простору, набутого віками, це, насамперед, самозбереження від російсько-сепаратиського нахрапу. І це захист у першу чергу не стільки території, скільки нашої української ідентичності”, – сказала письменниця, екс-голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко, додавши, що витіснення української культури на маргінез, зокрема і через економічні чинники, – може бути проявом внутрішнього, глибинного сепаратизму, який, як і агресивний зовнішній, має таку саму мету – знищення України як держави, а українців як самодостатньої нації.
Тетяна Воронцова

Спочатку йде російська культура, тоді мова, а потім — танки

   Доктор філологічний наук, професор Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького Володимир Поліщук переконує, що питання перейменування вулиць нині якраз на часі, незважаючи на війну.
Бо цей процес не є дуже затратним, проте є надзвичайно важливим в ідеологічному плані. Таку думку професор висловив на громадських слуханнях з цього питання.
— От, багато хто говорить: що вам зробив Толстой чи Грибоєдов? Це ж письменники, яких знає і поважає весь світ. Чи, наприклад, чим завинили космонавти Добровольський, Волков і Пацаєв? Так, такі письменники і космонавти дійсно були і дійсно нічим не завинили черкащанам. Але треба розуміти, з якою метою їхніми іменами називали вулиці. Ці люди ніколи не бували в Черкасах і не мають жодного стосунку до міста. А «повально» їхніми іменами називали вулиці через те, що це була спланована акція радянізації. Це той самий «русский мир»: спочатку йде російська культура, потім – мова (русифікація), а згодом – танки.
Звісно, громадські слухання – це не ідеальний інструмент для вирішення таких питань (досить лише подивитися на представництво черкащан на слуханнях – це в основному літні люди), адже більшості людей – просто байдуже, як буде називатися їхня вулиця. На деяких впливає сила звички «Ця вулиця завжди так називалася, то хай би називалася так і далі». Існують ще маніпуляції стосовно того, що таке перейменування вартуватиме людям дуже дорого. Але насправді, це цілком ідеологічна штука, адже, як ми бачимо, спочатку перемагають в інформаційній війні (а культуральна війна – одна із її складових), а потім уже – класичними методами.
Проте над цими питаннями варто ще ретельно працювати, а топонімічна комісія повинна мати ширше представництво серед людей науки, культури і мистецтва, щоб більш повно відображати думки жителів міста.
                                                                                           Джерело: 0472.ua