Июль 25th, 2015 
Назар Обідзінський
Чомусь серед української громади існує думка, що націоналізм – це породження західної частини нашої країни. Мовляв, то „західняки-бандерівці”… Та чи насправді це відповідає істині?
Почнемо з того, що націоналізм за означенням — це „світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави”. Тож і розглянемо, які терени нашої з вами Батьківщини дали батьків саме українського націоналізму. Пригадаємо, чи не з Чигиринщини у середині ХVІІ ст. Гетьман Богдан-Зиновій підняв наш народ до Визвольної боротьби? Чи не на тій же Чигиринщині у холодноярському Мотронинському монастирі ігумен Мельхіседек посвятив гайдамакам ножі для святої боротьби за право українського народу бути ним — справжнім, вільним народом? Вдумаймося, чи не пророчі звернення Батька Тараса до „мертвих і живих, і ненароджених земляків” були чи не найпершим засівом до єднання українців у потужну спільноту для боротьби за створення власної держави, своєї хати, де „своя правда, і сила, і воля”? Але ці приклади, скажете ви, не є прикладами ідеологічної, наукової націоналістичної думки. Гаразд. Розглянемо, звідки родом батьки, так би мовити, наукового українського націоналізму. Загальновизнано, що найпершим друкованим матеріалом, який декларував і виголосив головну мету українців – побудову незалежної суверенної української держави є праця Миколи Міхновського „Самостійна Україна”. Саме в цій праці закладено й обгрунтовано концепцію і принципи створення незалежної Української держави – основної засади націоналізму. А народився М.І.Міхновський, нащадок старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з 17 століття , у сім’ї сільського священика у селі Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині (тепер — Згурівський район Київської області), тобто, – у самісінькій Центральній Україні.
Інший теоретик і апологет українського націоналізму, автор праць „Нацоналізм”, „Демократичні фарисеї і націоналізм”, „Церква і націоналізм” та багатох інших, Дмитро Донцов – уродженець Мелітополя, що знаходиться у південно-східному реґіоні України. Йдемо далі. Микола Сціборський, публіцист і теоретик українського націоналізму, автор „Націократії”, а також численних статей у націоналістичних журналах «Державна Нація», «Розбудова Нації», родом з Житомира, котрий ще далеко не є містом Західної України.
Вище ми перелічили найбільших представників українського націоналізму. А тепер перейдемо до історії самого визвольного руху. Початки його, як ми вже згадували, відбулися ще в середині ХVІІ ст., коли український народ під проводом гетьмана Хмельницького став на боротьбу з польськими колонізаторами. І виник він на території сучасної Черкащини, у серці України – Наддніпрянщині. Звідси ж розпочалася і розвинулася чи не на всю територію України – аж до Поділля й Лівобережжя — боротьба повстанців-гайдамаків. Саме звідси, з Чигиринщини „повіяв огонь новий Холодного Яру” у буремні роки большевистської експансії. Тут славні брати Чучупаки згуртували навколо себе нащадків славних запорожців на боротьбу з червоним катом. Саме звідси й прийшло до нас привітання „Слава Україні!” – „Слава навіки!”. А вже пізніш, у 30-40 р.р. ХХ ст. повстанці ОУН-УПА продовжили героїчні традиції українського народу у боротьбі проти поневолювачів. В УПА змінилася відповідь на це привітання: „Героям слава!”
Тож скажімо собі відверто й з гордістю: славне наше Подніпров”я та земля
наших степів – Матірна Україна є батьківщиною героїчної історії визвольної
боротьби українців, батьківщиною Пророка українського націоналізму Т.Г.Шевченка,
батьківщиною засновників наукового підґрунтя націоналістичної ідеології в Україні.
Звідси і має продовжитися втілення у життя віковічної мети нашого народу –
побудова Української Соборної Суверенної, національно й соціально справедливої
Держави, Держави, де буде гідно й гордо почувати себе господар цієї землі –
Українець. Усі підстави для цього є. Справа за єдиним: нація повинна цього хотіти.
Опубликовано в рубрике 