Архивы рубрики ‘Рада безпеки.’

Чи законно Росія знаходиться в ООН?

Цікаву річ опблікувало вчора «Ехо Росії». Є в ній, як на мене, величезна доля істини.

  У 1991 році Росія, проголосивши себе «державою-продовжувачем СРСР, зайняла його місце в Радбезі ООН. Але де-юре Росія, Україна і всі інші колишні радянські республіки є державами-правонаступниками СРСР.
Різниця між правонаступництвом і «продовжувательством» або, як кажуть, континуітетом в тому, що в першому випадку йдеться про перехід прав і обов’язків однієї держави іншій за міжнародні відносини. У другому — йдеться про державу, яка змінила, наприклад, назву, межі території, політичний устрій, але при цьому зберегла свою ідентичність.

      Ось, наприклад, Україна існує як держава з 1917 року. Змінювалася назва — була УНР,  УРСР, тепер Україна.  Змінювалася конституція, політичний устрій, кордони змінювалися. Але держава зберігала свою ідентичність.
А СРСР і Російська Федерація — це два різних суб’єкти міжнародного права. У 1991 році СРСР перестав існувати. Тому юридично і логічно Росія не може бути «продовжувачем» держави, яка перестала існувати, як геополітична реальність. Зайнявши місце СРСР в ООН, Росія грубо порушила Статут цієї організації.
Якщо ви візьмете Статут ООН, то там досі написано, що в Раді безпеки СРСР, там про Росію і слова немає. За Статутом ООН, РФ треба було б звертатися до Генасамблеї, ради Безпеки, щоб заново проходити процедуру набуття членства.
Наприклад, після розпаду Югославії Сербію змусили це зробити. Хоча Сербія і була частиною СФРЮ, ніхто не ототожнює її та СФРЮ. У випадку з Росією цього не сталося.
У 1991 році на Раді глав держав СНД було прийнято рішення підтримати Росію в тому, щоб вона продовжила членство СРСР в ООН, включаючи членство в раді безпеки та інших міжнародних організаціях. Єльцин потім просто вислав в ООН повідомлення, що ми, мовляв, займаємо місце СРСР і все.
    Ніхто не заперечував (чому — окреме питання), і це єдине, до чого зараз може апелювати Росія, якщо піднімуть питання про її незаконне членство. Але є юридичний нюанс, який фактично нівелює дію цієї угоди. Угода глав держав СНД — це не міжнародний договір, а політична угода.
Вона не повинна суперечити Статуту ООН (ст. 103 Статуту ООН) і ніяк не може бути правовою підставою до того, щоб Росія зайняла місце СРСР в раді безпеки. Деякі російські автори теж визнають, що це було політичне рішення, але посилаються на те, що в той час не було іншого виходу, треба було, щоб хтось виконував обов’язки СРСР.
Але це не юридичні аргументи. Був порушений Статут ООН — це головне. Тому зараз Україна може і повинна відкликати свою згоду щодо підтримки Росії як члена ООН замість СРСР і ситуація повинна повернутися до status quo ante.
Тобто питання про те, хто повинен зайняти місце СРСР повинне бути поставлене знову. Це, до речі, дає шанс на проведення реформи РБ ООН. Одним словом, якщо українська дипломатія проявить волю, рішучість і послідовність, і піде до кінця, то є ймовірність відновити міжнародний правопорядок і викинути агресора з ООН і тим самим, врятувати країни, які цей агресор постійно тероризує, користується неправомірно присвоєним місцем в ООН.