Архивы рубрики ‘Корупція’

Громадська рада проти корупції

 Вчора був присутній на черговому засіданні Громадської ради при Черкаській облдержадміністрації.  Зібрання було присвячене питанню антикорупційної діяльності ради. Хотів було описати, як все відбувалось, але не про це буде цікавіше. Більш потрібним вважаю викласти тут про те, чим саме повинна зараз зайнятися рада.
  Ось що важливіш. І про це вчора у своєму виступі довела нам чи не найкреативніша представниця ради Вікторія Феофілова. Публікую тут її допис на блозі телеканалу «Вікка»:
Ми багаті чи бідні? Питання не таке очевидне, як здається на перший погляд. Думаю, що більшість українців уже розуміють, що проблема не у відсутності в Україні ресурсів, а в нераціональному їх використанні. Зокрема і корупційних чинниках: бюджетні потоки поки пройдуть крізь усіх розпорядників до кінцевого набувача вигоди (тобто нас із вами), значно міліють, осідаючи в нечесних руках. Але є й інше: на ті самі гроші можна накупити риби і з’їсти, а можна купити вудку та ловити рибу все життя. Саме про це вестиму мову далі.
В обласному бюджеті Черкащини грошей не дуже багато. На жаль, ми все ще залишаємося дотаційним регіоном. Однак у цьогорічному бюджеті, при всій його «скромності», на потреби громадських організацій спрямовано не багато, не мало, а мільйон гривень. Але спрямовано не всім ГО, а лише організаціям інвалідів та ветеранів. Чому так? Тому що існують закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та «Про статус ветеранів війни», які нібито зобов’язують надавати фінансування об’єднанням інвалідів та ветеранів. Просто на підтримку їхньої статутної діяльності. Без зазначення, на яких засадах і в яких обсягах це має відбуватися. Чи правильно це? Маємо проблеми як в морально-етичній, так і в юридичній площині.
1. Розробники закону могли керуватися виключно благими інтересами: допомогти найменш захищеним громадянам. Натомість, враховуючи відсутність таких же норм для будь-яких інших ГО, ми маємо типовий приклад дискримінації: чому інтереси організацій ВІЛ-позитивних чи, приміром, онкохворих дітей, не мають від держави такого ж ставлення? Хто і коли вирішив, що інтереси саме цих цільових груп є вищими від інтересів інших?
 
2. Фінансування, увага, іде саме на «статутну діяльність» організацій. Не на заходи чи соціальні послуги, а, як правило, на утримування апарату, приміщення тощо. При цьому не вимагається нічого, окрім як бути офіційно зареєстрованою організацією інвалідів та ветеранів. Жодних інших критеріїв. Таких у нас в області, за словами керівника департаменту соціального захисту, близько 40-ка. Чи всі вони є дійсно суспільно корисними та ефективними? Ніхто не перевіряє. Їм просто надають фінанси з року в рік. З державного, обласного та міського бюджетів. Детальніше про те, як витрачаються ці кошти, можна почитати тут та тут.
Отже, цього року маємо мільйон (це рівно стільки ж, як і в минулому році, криза не позначилася на цій статті бюджету). Для порівняння, на допомогу родинам загиблих воїнів АТО бюджет спрямував тільки 400 тис. грн. А тут – мільйон, щоб просто роздати людям, які по суті, повинні мати лише реєстраційні свідоцтва потрібних організацій. На обговоренні обласного бюджету представники громадської ради при ОДА проголосили всі вищезазначені зауваження до цієї статті бюджету і оголосили вимогу: розподіляти кошти лише на конкурсних засадах, а також розширити коло можливих учасників зарахувавши інші організації, які надають соціальні послуги.
Загалом пропонувалося змінити підхід: визначити, яких саме послуг потребують жителі (ті самі інваліди та ветерани, а також інші), та надати кошти тим організаціям, які найбільш ефективно ці послуги можуть надати. Конкурсна основа дасть можливість запровадити чіткі критерії відбору ефективних пропозицій та зробити процес оцінки прозорим. Присутні на обговоренні очільники області – Валентина Коваленко та Юрій Ткаченко – визнали логічність та конструктивність таких вимог. Начальник департаменту соціального захисту населення Руслан Чикало привселюдно пообіцяв перевести розподілення коштів на конкурсну основу. На тому і порішили. Свідками цього були більше сотні осіб, присутні на тому обговоренні.
 
Що далі? Представники ГР, як виховані люди, пишуть листа на ім’я заступника голови ОДА Віталія Коваля, в якому просять долучити їх до розроблення положення про конкурс. Чемно чекають місяць і, не отримавши відповіді, звертаються вже безпосередньо до пана Чикала із пропозицією завітати на засідання комісії ГР з соціальних питань. На цій зустрічі виявляється що… 400 тис. грн вже роздали 15-ти громадським організаціям! Швиденько за місяць роздали. Після тривалої дискусії, реагуючи на праведний гнів громадських діячів, які відчувають що їх в черговий раз «кинули», Руслан Олександрович визнає, що таке розподілення коштів не є ефективним, що частина організацій, які отримують кошти за цією статтею, є фіктивними, що ручне роздавання матеріальної допомоги керівниками цих ГО не є прозорим. І всі учасники засідання домовляються все ж таки почати працювати над створенням положення про конкурс, створивши для цього робочу групу.
І от, представники робочої групи – Анна Харченко, Наталія Несват, Тамара Борисова – збираються, щоб почати працювати над конкурсним положенням, а натомість… на засідання приходить Руслан Чикало у супроводі заступника, юриста та цілого натовпу ображених представників громадських організацій ветеранів та інвалідів, які закрикуючи і затупуючи дівчат, починають доводити непотрібність жодних змін. Вони не хочуть конкурсу, вони не хочуть конкуренції, їх все влаштовує.
І якщо зрозуміти самих представників ГО ще можна (більшість із них – старі люди, які не хочуть розвиватися, вчитися писати якісь там конкурсні заявки, надавати послуги і звітуватися за них), то впертість представників влади для мене очевидно носить ознаки корупційних інтересів. Якщо є ручне розподілення коштів – є непрозорість. А в мутній водичці, як відомо, легко ловити рибку. До того ж, вимагати прозорості в такому питанні – невдячна річ. Вас відразу звинуватять у тому, що ви – кровопивці – проти ветеранів та інвалідів.
Хоча насправді мова іде про те, щоб за наші гроші ветеранам та інвалідам надавалися якісні послуги, а не платилися зарплати керівникам фіктивних ГО, комунальні витрати на їхні офіси або надавалася можливість розподілення «вручну» соціальної допомоги. Адже коли немає ні критеріїв, за якими обирають кому ж надати кошти, ні власне уточнень щодо діяльності та її якості, то це означає, що результати і ефективність роботи профінансованих організацій поміряти просто неможливо.
Попри все це, ми (представники громадської ради при ОДА) не збираємося опустити руки і дозволити й надалі витрачати кошти обласного бюджету незрозумілим чином. Я – не політик, мені не треба популярності в електорату. Моя організація ніколи не претендуватиме на ці кошти, тому в мене немає особистого інтересу в цьому питанні. Але як будь-який житель області я зацікавлена в тому, щоб кошти бюджету розподілялися максимально ефективно та прозоро. І якщо чиновники проти цього – значить вони повинні піти геть. Тому найближчим часом я планую запропонувати ГР провести громадську експертизу роботи департаменту соціального захисту. І тоді всі зможуть побачити, скільки грошей і кому ми вже «подарували», хто і як ухвалював рішення про спрямування цих коштів, які люди отримують безпосередню вигоду від функціонування цих програм.
П.С. Ну, якщо вже бути до кінця чесною, деяка особиста зацікавленість у мене є ;) Однією з організацій, які вже багато років отримують гроші з бюджету, є Черкаська обласна організація ветеранів та її багаторічний голова Володимир Веретільник. Про цього пана я почула минулої весни, коли він потрапив у «люстраційний» список за те, що на сайті ПР звертався від імені своєї організації до Януковича з вимогою «розігнати фашистів на Майдані». То от мені досі це болить. І справа не лише в тому, що жодний майдан не вплинув на громадську «кар’єру» цієї людини. А справа в тому, що така поведінка скоріше наслідок ручної схеми розподілення коштів: хочеш отримувати бюджетні кошти? Давай, допомагай! І такі організації вимушені робити подібні заяви на догоду владі. Тому треба врешті-решт розірвати це порочне коло залежності та непрозорості. І тільки чесна конкуренція та публічність можуть стати цьому на заваді.
П.П.С. А ви би на що витратили мільйон бюджетних коштів?
                                                        *    *    *
Не дочекавшись закінчення засідання я, приготувавши запит про суму бюджету на ІІ півріччя та планування витрат цієї суми, відпросився і пішов до Управління культури (це управління входить в мою, як голови гуманітарної комісії, «парафію»). Там якраз відбувалась колегія і я  передав запит начальнику управління культури.

Хто буде боротись з корупцією на Черкащині?

Пише депутат обласної ради Черкащини Любов Майборода:

15.05.2015 на колегії облдержадміністрації відбулось представлення нового керівника антикорупційного бюро області пана Овчаренка Сергія Миколайовича.
Батько новопризначеного чиновника — депутат обласної ради Овчаренко Микола Семенович живе в Черкасах по вулиці Пролетарській в будинку, вартість якого в рази перевищує офіційні доходи колишнього чиновника, які ніколи і ніде не були задекларовані. Для нашого міста – такі «хатинки» не новина, коли б сина Миколи Семеновича не призначили головою антикорупційного бюро.
Для чого це робиться? Вочевидь для того, щоб так зване «антикорупційне бюро» продовжило традицію інших державних органів – контрольно-ревізійної служби, прокуратури, податкової адміністрації, фінансової інспекції, служби безпеки України, міністерства внутрішніх справ і т.д. і т.п. не боротися, а очолювати корупцію, кришувати і покривати корупціонерів, в тому числі і своїх батьків.
Антикорупційний комітет не встиг запрацювати в Києві, як в Черкасах його очолив син чиновника з незрозумілими доходами. Кому потрібні такі призначення? Пенсіонерам, 90% яких живуть за межею бідності чи мало імущим громадянам? Кадрова політика голови ОДА Ю. Ткаченка просто ганебна!